Олександр Басич: “Найбільш вдалим вважаю дебютний сезон МФК “Кардинал-Рівне”

- Олександре, коли ти вперше вийшов на майданчик у формі МФК “Рівне”?

- Сталося це, коли мені виповнилося 16 років. Рівненська команда тоді виступала в першій лізі. На жаль, не можу згадати назву київської команди, з якою ми грали. Головним тренером на той час був Юрій Баховський. Як на мій погляд, першу гру відіграв непогано, і з того часу мене почали залучати в іграх за МФК “Рівне”. У сезоні 2008-2009 років МФК “Рівне” посів останнє місце у вищій лізі чемпіонату України і повернувся до першої ліги. Нас із Володимиром Сондаком запросили до вищолігового львівського “Кардиналу”, де ми і провели наступний сезон 2009-2010 років.

Після передсезонних зборів ми поїхали на турнір до Білорусі, і вже виступаючи там, складалося враження, що ніби давно граю в львівському “Кардиналі”. З партнерами по команді не було жодних проблем як в грі, так і поза майданчиком. І так сталося, що вже наступного року доля повернула нас із Володимиром назад у Рівне, адже команда перебралася зі Львова до міста Рівне. Тому в сезоні 2010-2011 років я знову грав у рідному місті, але вже в складі об’єднаної команди вищої ліги МФК “Кардинал-Рівне”.

Було приємно повернутися до рідного міста, окрім того, кістяк команди складали футболісти, з якими вже доводилося грати. З Володимиром Сондаком грали і в МФК “Рівне” і в складі львівського “Кардиналу”. З голкіпером Павлом Черемисом та гравцями Павлом Дармовісом, Романом Волохом, Вадимом Жаком - грали у складі МФК “Рівне”. З Юрієм Когутом, Віталієм Танським, Володимиром Данилюком і Михайлом Волянюком - провели сезон у львівському “Кардиналі”. Тому особливо звикати до партнерів по команді не довелося.

Перший сезон в об’єднаній команді ми розпочали досить вдало, пробилися до фіналу кубка України. Але, на превеликий жаль, у стартових матчах плей-офф не вдалося здолати “Єнакієвеця” і тому довелося боротися лише за 5-8 місця. У підсумку заключні матчі провели непогано і вибороли 5 місце.

У наступному сезоні вже довелося грати в Екстра-лізі. На жаль, через велику кількість травмованих футболістів, сезон вийшов нерівним, не обійшли травми стороною і мене. Ось і звітний сезон розпочав не повністю здоровий, дошкуляють мікротравми, але сподіваюся, що цей сезон для мене буде вдалішим, а ніж попередній. Розраховую принести користь команді і вірю, що перемога буде за нами.

- Які з матчів найбільше відклалися в твоїй пам’яті як із позитивом, так і з негативом?

- Невдалі матчі завжди намагаюся чимдуж забути, щоб не відкладалися в голові. А ось у першому сезоні в об’єднаній команді запам’яталася перемога у першому турі над “Ураганом” - 4:0. У тому матчі мені вже на 4 хвилині гри вдалося відкрити рахунок. Взагалі від того сезону в мене залишилися тільки приємні враження. Вісім турів ми перебували в лідируючій групі і навіть деякий час очолювали таблицю у кубку України, вперше вдалося пограти у фінальному матчі.

- На відміну від першого сезону МФК “Кардинал-Рівне”, наступний вже в Екстра-лізі, здається, не був таким успішним для команди? Гравців просто переслідували травми і тебе не оминула ця участь?

- Я теж майже два місяці був у гіпсу, поки не пройшов реабілітацію. А вперше після травми вийшов на майданчик 10 грудня у переможному матчі з “Єнакієвцем”, тоді ми після перемоги над “Монолітом” - 6:1, два матчі зіграли внічию і зазнали чотирьох поразок. Таким чином перемога з пристойним рахунком - 7:2, перервала безвиграшну серію МФК “Кардинал-Рівне” з 6-ти матчів поспіль. До закінчення сезону, здається, набрав непогану форму, попри деякі незручності, проте попередній сезон в цілому провів нормально, хоча до свого активу його б не заніс. Все-таки дебютний сезон МФК “Кардинал-Рівне”, вважаю, був більш вдалим.

- У тебе не так багато було тренерів і все ж хтось із них зробив більший внесок у твоє становлення як футзаліста?

- Скільки в мене було тренерів, кожний із них вклав у мене свою частку душі. З цього і вийшов такий собі гравець - Олександр Басич, яким ви бачите мене зараз на майданчику. Спочатку моїм тренером, ще в дитинстві, був Віталій Засморжук, потім Юрій Баховський, у Львові мене починав тренувати Роман Корінь, а через півроку його змінив Олександр Юзик. Коли повернувся в Рівне, команду знову очолював Юрій Степанович, ну а зараз ви знаєте, що головним тренером команди є Сергій Піддубний. Важко когось окремо виділити, вважаю, що кожний із них зробив свій непосильний внесок.

- Якими вміннями повинен володіти гравець футзалу?

- Насамперед, потрібно змалку виховувати в собі дисциплінованість, вміти розподіляти правильно вільний час. А потім потрібно шліфувати техніку і тактику гри. На мою думку, це найголовніше, що потрібно пам’ятати юнаку для становлення у футзалі.

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: