А я мрію про собаку…

А ось іще ситуація (“РР” писала про цей випадок у одному з попередніх номерів). Двоє дітей поверталися додому (це було в Рівному, і йшли вони через так званий “приватний сектор”), як раптом з одного двора на них кинулося величезне чорне чудовисько. Хлопчик устиг видертися на найближчий паркан, а от дівчинка… У Юлі до сих пір болять м’язи на руках, а шрами… Лікарі кажуть, що навряд чи вони затягнуться. А ще ж дитина дістала величезну психічну травму!..

Щоб поставити всі крапки над “і”, кореспондент РР зустрілася зі спеціалістом – власником школи охоронних собак, професійним кінологом-дресирувальником Андрієм ЛИСЕНКОМ.

Професійно цією справою Андрій почав займатися вісім років тому. А першу собаку, яка в нього з’явилася, звали Лінда. Це був німецький дог, якого йому подарували знайомі.

- Андрію, скажіть, чому собаки бувають агресивні, і чи можна їх не боятися?

- Взагалі-то в собаки ще з народження генетично закладається певний рівень агресивності, яка в тій чи іншій мірі властива для кожної живої істоти, навіть людини. Йдеться не лише про породи, “визнані” міжнародними кінологічними організаціями, як “підвищено агресивні й небезпечні для людини”. Агресію серйозних порід необхідно спрямовувати в потрібне русло, наприклад, на охорону господаря у певних ситуаціях. Якщо собак не навчати, то, справді, можуть траплятися неприємні випадки, - через те, що тоді їх агресія буде виявлятися непередбачувано. Боятися їх, звичайно, не потрібно. Але ставитися з обережністю просто необхідно. Наприклад, не варто несподівано близько підходити до людини з собакою на повідку, особливо ввечері, або заходити на територію, де знаходяться собаки. Потрібно пам’ятати, що та чи інша поведінка собаки завжди чимось мотивована.

- Я чула про собачі бої, коли собаки демонструють свою агресивність. Навіщо вони потрібні? Задля розваги? Кажуть, що вони заборонені...

- Те, що собачі бої проводяться лише задля розваги - досить помилкове твердження. Їх можна охарактеризувати, як своєрідний спортивний захід. Але інколи собачі бої можуть бути дуже навіть корисними. Насправді це звичайне тестування робочих якостей собак, - окремих порід. У нашому місті такі бої проводяться не заради грошей, а для спортивного інтересу. Вони проводяться рідко - приблизно 2-3 рази на рік, причому, десь за містом.

До речі, цікавим є те, що для кавказьких і азіатських вовкодавів на їхній батьківщині собачі бої є обов’язковими - як тестування для племінного відбору. Сама назва їхньої породи - вовкодав - потребує володіння певними бойовими характеристиками.

Щодо заборони, то в нашій країні собачі бої не є забороненими. Є лише одна стаття, за якою можна притягнути до відповідальності власників собак – де йдеться про жорстоку поведінку та знущання над тваринами, або з хуліганських мотивів.

- Чи потрібні собаці якісь особливі вміння, щоб брати участь у таких боях?

- Так, звичайно. “Собака-боєць” до певного віку серйозно готується – на це потрібно близько року тренувань. Такі тренування вимагають спеціального харчування, фізичних вправ, тренувальних боїв і т.п.

- Але повернімося до прози життя. Що потрібно робити для того, аби бути впевненим, що твій улюбленець не стане на звичайній прогулянці кидатися на інших собак чи, ще гірше, – на людей?

- Для цього собаку треба виховувати – буквально з перших місяців її життя. Краще, звичайно, це робити під контролем професійного інструктора-дресирувальника (професійним фахівцем у цій галузі є та людина, яка має відповідне свідоцтво Міністерства освіти України). Ви хочете мати собаку-друга, собаку-компаньйона? Чи, можливо, вам потрібен охоронець? Це – два абсолютно різні завдання, і непідготовленій людині з ними впоратися навряд чи під силу.

- А чи є такі собаки, які не підлягають дресируванню, бо надто агресивні?

- Щодо цього, хочу наголосити: проблемні породи трапляються досить рідко. Підвищену агресію собаки можуть виявляти лише через неправильне виховання господарем, чи через погану психіку.

І наостанок –

трішки гумору.

9 пунктів про те, чому

не слід заводити собаку.

1. Життя без вихідних.

Ви ніколи не зможете розслабитися. І зранку, і ввечері прогулянка чекає на вас. Цілий рік і навіть уранці 1 січня. Ви не зможете їздити нікуди по роботі, а тим більше у відпустку. Життя перетвориться на дві справи: гуляти і годувати. Причому прогулянки мають бути довгими і повноцінними, цікавими й бадьорими, з обов’язковим енергійним оглядом навколишнього середовища на предмет людей, собак, дітей, котів, шарудливих пакетів і відкритих люків. Реакцію відпрацюєте, людей і собак (особливо пуделів) зненавидите.

2. Холод ви зненавидите. А також спеку.

Не кажучи вже про дощ і ожеледицю чи відлигу. Весь календар буде проходити перед вашими очима.

3. Забудете про клуби, нічні загули і сон до обіду.

Тепер набагато важливіше - не яке пиво купити, а коли останнього разу попісяв ваш собака.

4. Приготуйтеся до нових жахів. Найстрашніший - уві сні вам здалося, що закінчився корм. Хоча ви зовсім недавно купили тринадцятикілограмовий пакет “педігрі”. А він чомусь раптом скінчився...

5. Зможете сміливо запихати градусника собачці в попу, дивитися, як і чим вона какає, навчитеся витирати її богатирські чхи і плювки на стінах і у всіх кімнатах. Станете спеціалістом по відтиранню, витиранню...

6. На вас чекає банкрутство.

Я на свою дівчинку витрачаю близько 300-400 гривень щомісяця. І все одно вона ходить голодною. Як і я.

9. Через декілька місяців у вас почнуть з’являтися думки про другу собаку...

Ви думаєте, це все? Далеко не все. Нам просто пора гуляти.

Успіхів!