»Діалог» із глядачем

На сцені кружляють тендітні дівочі постаті. Рухаючись в унісон з ритмами музики, вони досягають якоїсь надзвичайної гармонії, ніби стають єдиним цілим. На зміну юнкам вибігають дітлахи. Неможливо не помітити, що кожен рух маленьких танцюристів відпрацьований майже до автоматизму. Вони знають, як треба танцювати, але їх оченята раз-у-раз вдивляються у темряву залу, де у першому ряду, напружено стиснувши руки, так само пильно дивиться на сцену їх наставник та учитель - Дмитро МАНЕЛЮК.

Творче життя Дмитра, здається, було визначене долею. Він почав танцювати ще у дитячому садочку, обрав спеціальність, пов’язану із танцювальним мистецтвом, зустрів свою другу половинку із подібними захопленнями. І вже близько 12 років Дмитро та Елла Манелюки є “татом” і “мамою” зразкового ансамблю сучасного танцю “Діалог”, який 27 травня вкотре довів, що справді гідний носити це звання.

Елла Манелюк за лаштунками готувала своїх вихованців до виходу на сцену, тож поспілкуватися вдалося лише із Дмитром.

- Пане Дмитре, вже досить довго “Діалог” радує рівнян своїми виступами. Важко було починати?

- Так. Іноді здавалося, що все може закінчитися “на старті”. Але удача була на нашому боці, і ми дотепер займаємося цією справою.

- Розкажіть про репертуар колективу.

- Репертуар включає сучасні постановки, а також фольклорні танці в сучасній обробці.

- Назва колективу має певний підтекст?

- Так, “Діалог” - двосторонній обмін емоціями. Це не вербальне, а емоційне спілкування виконавців із глядачами.

- Чого ви вимагаєте від своїх учнів?

- У нас займаються як діти від шести років, так і молодь “студентського віку”. В колективі “Діалогу” досить доброзичливі та дружні стосунки, оскільки ми багато часу проводимо разом, а коли виїжджаємо на різноманітні фестивалі, то, щиро кажучи, заміняємо дітям батьків. Від своїх учнів ми вимагаємо дисциплінованості, зібраності та відповідальності.

- Чи можна навчитися гарно танцювати, не маючи особливих даних від природи?

- Можна, якщо працювати до “сьомого поту”. Недарма кажуть, два відсотка - геніальності, решта - праця.

- Які ваші найближчі творчі плани?

- Не дуже хочеться говорити наперед. Краще спершу зробити і тільки тоді про це розповідати.

- Це якісь забобони?

- Та ні. Досвід.

- Чи приносить ваша робота розчарування? А що в ній найбільш позитивне?

- Розчарувань немає. А найбільш приємним є те, що ми не просто ходимо на роботу, а від своєї творчості отримуємо і позитив, і фінанси.

- Невже це той ідеальний випадок? Нечасто таке почуєш від людей, які займаються творчістю. А що треба для того, аби вирізнятися серед багатьох інших танцювальних колективів?

- Я думаю, треба мати власну, унікальну, не схожу на інші постановку танцювальних номерів.

- Чого ви самі собі побажаєте?

- Терпіння. Наполегливості. Ну і “дорости” до звання “народного”.