Вільна преса для »невільних» людей

Закономірність перша - державна преса тихо й непомітно вимирає. В умовах, коли влада не є стабільною, розвивати “свої” ЗМІ, які на наступному витку протистояння можуть разом із кріслом, авто і секретаркою перейти до конкурента, - просто недоцільно. В кращому разі, можна газетку перед звільненням “роздержавити” та забрати з собою в опозицію, “до кращих часів”.

Закономірність друга - найвільніша преса: невеликі “журналістські” газетки, де, як правило, працюють маленькі колективи ентузіастів, які пишуть вільно (іноді настільки, що забувають про наявність законів), занепадає на очах. Причина банальна - газетна справа малоприбуткова, і доходів від продажу примірників та реклами не вистачає навіть на напівнужденне існування редакції. Безумовно, можна під когось “лягти”, але принципи...

Закономірність третя - на ринку виживають “акули”. Це не про акул пера, а про великі видавничі структури. Вони, на відміну від державної і маломірної преси, мають структуру, більш подібну до виробництва: солідні обороти, повноцінну матеріальну базу та обігові кошти. Їх можна назвати газетними фабриками. Подібні структури задають тон на ринку друкованих ЗМІ не тільки в столиці, але і в регіонах. Володіючи запасом міцності, “газетні фабрики” мають можливість відкривати нові видання та закривати нерентабельні без особливих зусиль. Праця там досить комфортна, непогано оплачувана, але... Так, є але. Рівень особистої свободи творчості в таких структурах досить низький. Журналіст не може писати щось, що не вкладається в жорстку концептуальну політику медіа-групи та видання, яке до неї входить. Він не творець, а працівник. І все ж, саме ці видання користуються найбільшим попитом сьогодні. Саме їх працівники говорять про свободу слова, при цьому добре розуміючи, що хвалити треба свободу взагалі, а сварити - конкурентів. Такі закони жанру.

Однак, про свято - з Днем журналіста вас, шановні колеги!