А »Срібна терція», проте, до золотої доросте!

Нещодавно у Рівненському академічному музично-драматичному театрі сольним концертом відзначило свій перший десятирічний ювілей досить популярне і славнозвісне у нашому краї вокально-інструментальне тріо “Срібна терція”. У творчій скарбниці колективу близько півсотні яскравих вокально-інструментальних творів, серед яких: народні пісні, класична музика, авторська пісня.

За оригінальним режисерським задумом Анатолія Бодіна, концерт розпочався своєрідною заставкою - переглядом кадрів із кінофільму О. Красової та А.Бабака “Старовинний гобелен”. Потім, під дружні оплески шанувальників, з глибини сцени крізь ажурну арку на просценіум вийшли самі ювіляри. І почалось! Одна пісня змінювала іншу. Всі твори, і, зокрема, українські народні пісні у неперевершеному аранжуванні керівника ансамблю, Заслуженого працівника культури України Бориса ЗАБУТИ з витонченою професійною досконалістю і артистизмом виконувалися божественно ніжно, з характерною українською ментальністю, і, в той же час, розкріпачено, десь навіть, у дозволених межах, зухвало. Кожну виконану пісню вщент переповнена глядацька зала театру на останній музичній фразі буквально поглинала, немов шалене цунамі, шквалом вдячних оплесків. Щоб привітати ювілярів, на сцену піднімалися літні та молоді люди, діти з букетами пишних троянд, лілій, півоній. Як пізніше сказала вахтер, жодного разу театр ще не бачив стільки квітів. Після кожної пісні упродовж двох з половиною годин концерту ювілярів вітали букетами. Згодом вся авансцена була заставлена букетами, включаючи величезний кошик квітів від новопризначеного губернатора області Віктора МАТЧУКА. Завдяки чарівній і всюдисущій ведучій урочистого вечора - Заслуженому працівнику культури України Наталії ШОЛУДЬКО, яка не лише оголошувала наступний номер, а й знаходила можливість надати артистам кількахвилинний відпочинок та можливість змінити костюми перед наступним блоком пісень.

Якось Борис Забута в одному зі своїх інтерв’ю зізнався, як йому пощастило зустріти таких гармонійних у всіх відношеннях партнерок. Тетяна Бенедюк і Людмила Дьомушкіна - не лише вродливі жінки, а й віртуозні музиканти, до того ж, їхні голоси є дуже співзвучними.

До слів Бориса Ілліча слід додати, що дівчата досить тонко відчувають генетику і характер української народної пісні, виконують її щиро, проникливо, натхненно, пропускаючи через власне серце і душу.

Саме в цьому і є феномен шаленого успіху і популярності “Срібної терції” упродовж всіх десяти років її існування. Вона стала оберегом української народної пісні, її популяризатором. Аж не віриться, як невеличкий гурт музикантів з популярними і правічними інструментами, якими є баян, скрипка і бандура, немов потужний криголам, пробиває шлях народній пісні через тороси та айсберги щоденної набридливої і нав’язливої попси.

Закохана до нестями, глядацька зала театру не відпускала “Срібну терцію”, благаючи від неї ще і ще чарівного бажаного співу. Вона ніби стверджувала заримований жарт одного із шанувальників:

Вони Європу підкорили,

Багато всього натворили

І вже готуються в круїз -

Тетяна, Люда і Борис.

Тож хай від моря і до моря

Лунають: “Люда, Таня й Боря”,

А “Срібна терція”, проте,

До золотої доросте!