Тролейбус-ресторан “Ностальгія”

З чуток із КП “Рівнеелектроавтотранс” мусується одне, що водії та кондуктори тролейбусів масово звільняються через заборгованість по зарплаті. Подейкують, ніби підприємство свідомо доводять до банкрутства, щоб створити там приватний автопарк та плавно перейти на маршрутні таксі. Виявляється, за останні півроку із “Рівнеелектроавтотрансу” звільнилося 62 кондуктори, 27 водіїв та 33 інших працівники. Ті ж, хто залишився, мають заборгованість із зарплатні 974 тисячі гривень. За такої ситуації незабаром буде нікому виводити громадський транспорт на маршрути.

А ось чиновники міста вважають, що губить “рогатий” транспорт той, хто його надмірно використовує ­ пільговики. Мовляв, немає в цієї категорії люду ні грошей, ні совісті, тому, щільно заповнюючи салони тролейбусів, вони доводять матеріально­технічний склад тролейбусного парку до плачевного стану. Справа в тому, що кошти за пільговий проїзд надходять в тролейбусне управління із бюджету, а з цим, як відомо, не все гаразд. Розраховують ці суми з середньостатистичних даних кількості пільговиків у місті та відповідно до їхніх потреб у проїзді. Згідно таких нормативів, пільговик їздить у громадському транспорті 3­4 рази на тиждень. Математичні розрахунки не беруть до уваги менталітет середньостатистичного пенсіонера, невеличка пенсія якого пробуджує в ньому величезний потенціал мисливця за дешевими харчами та речами. З самого рання й до пізнього вечора пенсіонер шукає, де б на власну невеличку пенсію придбати щось зі знижкою або дешевше ніж у сусідньому магазині. Ось тому і курсують вони, як птахи, з Півночі на Південь, з Заходу на Схід. Правда, птахи, якщо відлітають, то повертаються нешвидко, а жвавий пенсіонер встигає за день неод­норазово повернутися додому з денним уловом і після нетривалого перепочинку продовжити “полювання”. Ось і виходить, що тролейбуси, які часто­густо переповнені, мають незначну виручку, адже за проїзд платять лише одиниці ­ левову частку пасажирів складають все ті ж пільговики.

У місті є прибуткові й неприбуткові маршрути. Приміром, якщо “трійка” ходить у середньому через 5­6 хвилин, то на маршруті номер один поява тролейбуса на зупинці сприймається, як виграш у лотерею джек­поту. Подейкують, що з нового року в силу вступить адресна допомога пільговикам, і вони будуть оплачувати проїзд із отриманих коштів. Тоді, напевно, вони вже міркуватимуть, чи варто стільки курсувати містом, чи, можливо, ліпше заощадити кошти. Тобто почнуть враховувати вартість проїзду і економію при покупці того чи іншого дешевшого товару, але віддаленого від місця проживання. Таким чином нависне реальна загроза зникнення “рогатого” транспорту, адже наші пенсіонери привчені рахувати кожну копійку і навряд чи тринькатимуть кошти. Усі раптом згадають, що піші прогулянки дуже корисні для здоров’я, або просто користуватимуться найближчими до місця проживання торговими закладами.

Тому не виключена поява в місті єдиного тролейбуса­ресторану під наз­вою “Ностальгія”, але і проїзд у цьому раритетному виді транспорту буде скоріш за все недешевим. Тролейбуси стануть ретро­транспортом і займуть почесне місце в музеях...

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: