»У спеку до струмка зайшло Ягня напитись...»

Перше, що впало у око, і що лежить буквально на поверхні води - наслідки цього відпочинку. Погойдуються на каламутних басівкутських хвилях пет-пляшки, недопалки, пакети з-під чипсів і тому подібне сміття. Чи то вітер його у воду здуває, чи жбурляють самі відпочиваючі?.. Біля входу на пляж стоять чистенькі порожні урни, а за десять метрів від них - наповнені з верхом, та ще й поруч - піраміда з тих самих пляшок і такого іншого. Народ лінується пройти зайвих кілька кроків. Може, енергії бракує? Та ні, он як вистрибують за м’ячем - і молоді, і зрілі… А які класні вправи показують на перекладині атлети зі стихійного клубу боді-білдінгу! А як борознять простори озера! Народу - тьма тьмуща. Здебільшого помічаю сюжети, змальовані Едуардом Мане, тобто: “Сніданок на траві”, “Обід на траві”, “Полудник, вечеря та коктейль на траві”.

Щодо м’яча, ракеток для бадмінтону та інших знарядь для активного відпочинку - приносьте все із собою! Підприємливість рівненських приватників ще не сягнула того рівня, коли замість розпивочних точок відкривалися би пункти прокату спортивного інвентаря. Десь зникли навіть катамарани і човни, на яких донедавна можна було покататися за невелику плату.

Втім, про що шкодувати? Пристойних майданчиків для пляжного волейболу тут не знайдеш, а те, що є - курям на сміх: ані піску (той тоненький шар пилу, що вкриває зцементований грунт вздовж берега, піском назве хіба що зголоднілий за екзотикою житель Якутії), ані вільного від лежбища простору - коло гравців увесь час перетинають то тещі з онуками, то байкери на велосипедах, то дядьки з пивом.

Ага, згадала про пиво. Є на пляжі дві палатки, де півлітра цього янтарного напою коштує від трьох до чотирьох гривень, 0,33-літрова склянка - 2,30 гривні, півлітрова пляшка “Острозької” - дві гривні. За такими ж цінами продає напої “з колес” свого “пікапу” якийсь спритний бізнесмен, рятівник-від-спраги. Прибуток - 50 і більше відсотків!

Щодо питної води, з усіх “стовпчиків”, які є на береговій території, працює лише два. У першому вода б’є фонтаном на півтора метра, а біля другого напитися можна хіба що у старий шоферський спосіб - “з підсосом”.

Щодо власне води, заради якої юрми рівнян збираються на невеличкій підковці басівкутського пляжу, скажу чесно: мокра. Правда, “аромат” від неї - повний “відстой”, і чистота дуже сумнівна, але іншої під боком нема. От і пірнають люди в те, що є. І я там була, до буйків пливла, і воду каламутила, і освіжилася, і живою залишилася.