Piвнe-Paкуpc - просто ЦIКАВА газета №645 від 27.02.2014p.
Передплатний індекс:
23429
Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477
Додати у "Закладки"

Головна (Просто цікава газета) "Рівне-Ракурс"


  Реклама в газеті "Рівне-Ракурс"

  ¤ Ракурс подій

  ¤ Ракурс політики

  ¤ Ракурс економiки

  ¤ Ракурс здоров'я

  ¤ Ракурс культури і освіти

  ¤ Ракурс спорту

  ¤ Ракурс кримінальний

  ¤ Ракурс житейський

  ¤ Ракурс інтимний

  ¤ Ракурс мандрівника

  ¤ Ракурс незвичайного

  ¤ Ракурс добрих порад

  ¤ Ракурс розваг


Пошук

RSS
Архів «РР»:
Березень 2024p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
    1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30
Квітень 2024p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30

Новини Рівне
QRcode

#Новела

Людські долі

Людські долі

Ольга прокинулася та вставати не хотілося. Любила поніжитися в ліжку. Та день був буденний, тож швиденько встала і пішла оглядати господарство. Набрала з криниці води. Любила воду прохолодну. Почала готувати сніданок. Василь ще спав. Вона його не будить, не просить допомогти. Звикла робити все сама.

Хіба ж Ольга могла подумати, що так все зміниться в її житті. Красунею Ольга не була. Отож і обходили її хлопці стороною. Уже подруги заміж повиходили, дітей няньчили, а вона все одна і одна. Скільки разів мріяла про солодкі обійми, поцілунки коханого та де ж його знайти? А мати все буркотіла “Вже й посивієш у дівках. Тож мабуть і не дочекаюся я внуків”. Нічого не казала та йшла з материних очей. Почала зустрічатися з Василем. А він був парубок моторний. Частенько підночовував у чужих молодиць. Та й до неї приходив через раз. Оксана не казала йому нічого. Василь був останньою її надією на хоч якесь заміжжя. Отож терпіла все, що він робив. Ніколи не сказав їй, що кохає, а вона вже не уявляла свого життя без нього.

Восени Василь заслав старостів. Мати говорила “Не будеш ти з ним жити. Якщо вже за такого йти, то краще самій лишитися”. “Мамо, він зміниться, я знаю”, ­ переконувала матір, а сама впевнена не була.

Після весілля перейшла Ольга жити до Василя. Він збудував хату. Усе в хаті було, бо був він гарним господарем, тай майстром, якого знали і поважали за золоті руки. Та не тішило Ольгу те багатство. Жили вони наче чужі. Частенько Василь не ночував вдома. Та вона не питала де він ходить, а він не виправдовувався. Недаремно кажуть, що горбатого могила справить, отак і її чоловіка. А вона народжувала дітей одне за одним. Сама доглядала, чоловіку ніколи було. Ходив по людях хати робити, а коли жалілася, що їй важко самій, і на городі і в хаті, і з дітьми – говорив: “Чого тобі ще треба. Живеш і горя не знаєш. Заробляю, гроші додому приношу. Чи може хочеш щоб біля тебе сидів”. Іноді й сама думала “Чого вже я від нього хочу. Не випиває, по дому дбає. Та й нагуляється колись”.

Одного разу прийшов Василь додому з роботи, і заявив їй прямо з порогу: “Їду я жінко до брата в Одесу. Хоче він дачу за містом будувати. Когось наймати дорого вийде, тай зроблять, як схочуть”. “Не пущу я тебе нікуди. Літо надворі, вдома роботи вистачає. Уже картоплю скоро копати треба. Мені буде важко. Та ще й діти малі” ­ говорила Ольга. А Василь правив

своє: “Та я ж ненадовго їду. А щось вдома робити, людей наймай. Є чим за роботу платити”. Ольга почала кричати: “То вже поїдеш свіжих шукати, мало тобі в селі молодиць. Не минаєш жодної”. Він розсердився, грюкнув дверима і пішов з хати.

Ольга сама не могла зрозуміти, як вона наважилася сказати чоловіку про його походеньки. Розуміла, що не роботи боялася, а боялася, що він когось знайде. Та ще й злість брала. Чоловік зібрався вранці і поїхав. Не попрощався, не сказав нічого. Спочатку не писав листів, не дзвонив. Знала Ольга, простити не може її. А що ж вона такого зробила? Сказала йому правду, а його за живе зачепило. А вона працювала на городі, коло худоби. Діти допомагали та яка з них ще була поміч.

Пройшов місяць, другий, а від чоловіка ні слуху ні духу. Не знала, що вже й думати. І нарешті написав коротенького листа, а в ньому наче вирок: “Не чекай мене. Я закохався по­справжньому. Я навіть подумати не міг, що так можна кохати. Дітям я буду допомагати. Нічого не зробиш і не повернеш нічого назад та я і не хочу повертати”. А десь через півроку приїхав. Не хотіла вже й питати нічого, все одно не скаже. Сказав тільки, що приїхав забрати речі. Коли їх збирав просила: “Що ти робиш, отямся. У тебе ж діти. Заради коханки, ти дітей робиш сиротами. Побійся бога. Чим я перед тобою завинила. Чи ти голодний коли був”. Василь мовчав. “Та ти ще на колінах до мене приповзеш, а я тобі ніколи не прощу”, ­ кричала Ольга. “Я не вернуся, не надійся”.

Василь пішов, а вона так голосила, що сусіди збіглися. Заспокоювали, як могли. Не могла Ольга зрозуміти “Як так могло статися, що він навіть дітей не пожалів. Що ж то за жінка така, яка батька у дітей забрала. Ой гріх їй буде, тяжкий гріх”.

Правду кажуть ­ час лікує рани. Підростали діти, пішли в школу. Та за щоденними клопотам почала Ольга забувати Василя.

Одного разу він приїхав. І привітавшись сказав “Оце гроші вам привіз та й вас вирішив провідати. Ну, як ви тут живете?”. Не встигла Ольга і слова сказати, як старший син Микола кинувся до батька з кулаками “Забери свої гроші. Нам подачки не треба. Проживемо якось. Іди геть з хати. Ольга заспокоювала сина: “Це ж твого батька хата і ти не маєш права його виганяти, хай приїжджає коли хоче, а гроші нам потрібні, тай не чужий він вам, діти”. Після того ще приїжджав. Привозив гроші, гостинці та діти зустрічали його холодно. Та й Ольга не рада була їхній зустрічі. Бо ж верталася біль і образа.

Одного разу пізно ввечері скрипнули двері і в хату хтось зайшов. То був Василь. Він тримав на руках маленьку дитину. Ольга не знала, що казати, що робити. Василь просив: “Олю пробач мені за все. Знаю, що завинив перед тобою, знаю що не приймеш та мені немає куди дітися з дитиною. Я вам мішати не буду. “Ольга з сарказмом мовила: “А що вже втекла коханка ще й дитину тобі залишила, а ти бідненький згадав, що в тебе є дружина і діти. “Не втекла моя коханка, як ти кажеш. Вона при родах померла. Оксана дуже хотіла народити дитину. А їй не можна було народжувати. У неї був порок серця. Лікарі заборонили та вона не послухала. Ольга і далі наступала, щоб ще більше насолити Василю: “То чому ж ти не віддав дитину її родичам. Чому сюди привіз?”. “Не має в Оксани нікого. Вона з дитбудинку. Ми жили на чужій квартирі. Я оформив опікунство над дитиною, не хочу, щоб її віддали до дитячого будинку”. Дитина заплакала. Василь поклав її на ліжко і невміло почав її пеленати. Ольга дивилася , що нього нічого не виходить, але не допомогла.

Декілька разів вночі вставав Василь до дитини, а Ольга не спала. Не могла вирішити, що ж їй робити? Одного дня маленька не могла заспокоїтися, Василь носив дитину на руках і просив: “Заспокойся донеч­ко, я все роблю, що можу”. Чомусь стало жаль чоловіка і Ольга не витримала. Вона забрала дитину, пригорнула до грудей і та почала заспокоюватися. З цієї хвилини відчула, що вона замінить дівчинці маму.

Назвали дівчинку Даринка. Вона, як дві краплі води була схожа на Василя. Ольга й сама зрозуміти не могла, чому полюбила маленьку. Коли було рік по смерті Оксани, Василь зібрався їхати до неї. Хотів і дитину забрати та Ольга сказала: “Я поїду з тобою. Як же ти з малою дитиною поїдеш. У дорозі все може статись. Діти вже старші, самі впораються”. Боялася сама собі признатися, що хотіла побачити ту, яка зуміла дати її чоловіку стільки любові і тепла.

Їхали нічним поїздом. Під стук коліс Даринка спала, а тому і Ольга з Василем відпочили. А коли пішли на кладовище і поміж багатьох могил знайшли потрібну, Василь плакав і казав: “Оксанко, кохана. Приїхав до тебе з донечкою. Назвав її так, як ти хотіла. Пробач, що не вберіг тебе. Я все робив, щоб ти жила”. Ольга мовчки дивилася на фото. “Яка красива жінка. Мабуть було в ній все, чого немає в мене. Хіба ж я думала хоч раз, щоб гарно одягтися, щоб чимось здивувати чоловіка. З цією незнайомою жінкою, Василь був щасливий, а чи був він щасливий зі мною?”.

Вони ночували в готелі. То була чудова ніч, яка їх примирила. Ольга знала, що тепер не будуть вони мучити одне одного. Вони будуть жити разом, ростити дітей. Їм немає чого ділити. А життя всьому навчить. З того часу просила дітей: “Глядіть Даринку, вона ж найменша. Вона ваша сестричка, рідна кров. А батька простіть. Я простила, і ви простіть”.

27.02.2014Валентина ПАВЛУШКО


Переглядів: 985

Версія для друку

Коментарі (0):


Система Orphus

Додайте коментар:

защитный код

Анонсовані статті свіжого № 1165 від 11.04.2024p.
¤ 
Побив в парку чоловіка телескопічною палицею

Побив в парку чоловіка телескопічною палицею

П’ятого квітня близько 18 год до поліції повідомив 34-річний житель села Зірне, що в дендрологічному парку міста Березне, невідомий чоловік раптово почав нецензурно висловлюватися в його адресу, а потім – побив металевою палицею та втік....

¤ 
Госпіталь та медуніверситет Рівненщини перейматимуть литовський досвід

Госпіталь та медуніверситет Рівненщини перейматимуть литовський досвід

КП «Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни» РОР та релокований ДЗ «Луганський державний медичний університет» уклали тристоронній договір про співпрацю із Литовським університетом медичних наук....





Найпопулярніші статті:

• Розшифровка аналізу крові: [841] (21163)
• Як позбутися шпори на п’яті [850] (17319)
• Масштабна спецоперація на Рівненщині: викрили мережу «реабілітаційних центрів» [965] (14549)
• Допомога під час карантину [967] (14470)
• Коли відкриються рівненські садочки? [965] (14308)
• Чому не варто кип’ятити воду двічі [964] (14119)
• Рівнян запрошують на дитячий кінофестиваль «Children Kinofest» онлайн [965] (13993)
• 4 способи, як перевірити масло на натуральність [964] (13966)
• У Здолбунові підпалили авто підприємця [965] (13953)
• Живи до ста! [965] (13943)
• Бюджет і ми… [965] (13878)
• Щоб овочі в холодильнику були тривалий час свіжими, помістіть туди звичайну губку [964] (13872)
• Що робити, якщо дитину покусали комарі [965] (13742)
• У Сергія Притули вкрали взуття в поїзді: як викручувався ведучий [964] (13651)
• Аудитори Рівненщини з початку року попередили порушень за процедурою закупівель на понад 72 млн грн [965] (13650)
• Про здобутки Рівненщини - у річницю президенства Володимира Зеленського [965] (13597)
• ЗНО під час карантину: як складати? [964] (13207)
• «Перевірка» на коронавірус коштувала пенсіонерам понад 10 тисяч гривень [964] (13178)

ТОП-15 свіжого номера:

• У Рівному вперше люди з інвалідністю отримають безкоштовне оздоровлення (153)
• Які шкідливі речовини можуть містити вологі серветки? (55)
• Госпіталь та медуніверситет Рівненщини перейматимуть литовський досвід (51)
• Тонкощі заварювання кави (49)
• Небезпека вологих серветок (48)
• Побив в парку чоловіка телескопічною палицею (48)
• Пиріг «Чорний ліс» (47)
• Рідні брат та сестра з бабусею загинули у ДТП (35)
• Чому варто їсти кабачки, особливо жінкам? (34)
• А ваш шампунь безпечний? (33)
• Про стан печінки «розповість» ваш вказівний палець (32)
• Часникові стрілки корисніші за часник (31)
• Особливості вживання видів води (31)
• Нецукровий діабет (30)


 Партнери 
 
Перший інформаційний канал Інтерес .
 Газета 
 

Реклама в газеті | Лист редакторові | RSS | Передплата газети

Про нас | Відгуки | Розсилка | Реклама на сайті| Реклама в газеті

© 2001-2022 Iнформацiйно-рекламне агентство "Ракурс" тел.: +38(098)0565477. Всi права збережено.


 Інформація 
 
Головний редактор - Конєв В.Л.,
тел.(098)0565477, (096)3950057

Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється

Наші сайти:
Pika.rv.ua
АІ "Ракурс"