Як один дід кохався,

Строки лікування в тубдиспансері досить тривалі, тож знаходився там дід уже більше двох місяців. Старенька дружина не могла відвідувати свого Трохима, бо ж далеко, та й сяке-таке господарство не було на кого залишити. Відвідували батька діти, онуки. Але одного разу знайшла-таки час і бабуся. Їй кортіло побачити, де лікується її дід, та й скучила за ним.

Онук Васька підвіз бабуню до лікарні, а сам поїхав у справах. У двох руках несла Параска передачу діду. В одній - сумка з різними харчами, у другій - кошик з яйцями. То було літньої пори. Підійшла баба до хворих, що сиділи на лавках біля лікарні, та й запитала, як знайти Трохима Остапчука. Тут і з’явився один жартівник, який з усмішкою сказав:

- О, бабо, ваш дід уже й забув про вас. Діти привозять йому сумки з харчами, він тут поправився і таких молодих дівчат має, що ого-го! Згадав молодість. От і зараз якусь до лісу повів.

Баба знала, що її діду нічого вже не треба від жінок, але засумнівалася… Бо чим вона годувала чоловіка? Картоплею, хлібом, олією.

- Сідайте, сідайте, бабусю, - під’юджував жартівник. - Скоро ваш дід буде йти назад із нею.

А дід у той час саме був на процедурах у іншому корпусі, розташованому неподалік, у ліску. Тож невдовзі він повертався назад. І, як на біду, поруч із ним йшла молода дівчина, яка теж поверталася з процедур. Дід, нічого не підозрюючи, щось розповідав дівчині, вона весело сміялася.

Жартівник одразу зник, а у баби від такої картини аж в очах потемніло. Таки правду казали! Трохим зрадів, побачивши свою Параску, але ненадовго… Вона підхопилася з місця, і, на превеликий подив хворих, огріла діда кошиком з яйцями, а другою сумкою - безневинну дівчину. Параску було не впізнати.

- Ах ти кобелюко старий, ти бачиш, що він тут витворяє! Я тебе нагодую, скотино, - кричала баба.

Дід нічого не міг втямити, намагався вгамувати стареньку, та марно. Він уже зрозумів, що то з бабою пожартували, але переконати її не міг.

- Навіщо ти мені брешеш, - продовжувала кричати Параска. - Думає, він хитрий, а я дурна! Я на свої очі все бачила і оправдовуватися переді мною не треба. Приїдеш до хати, я з тобою розберуся, - сказала, і пішла з території лікарні.

Дід сів на лавку і заплакав. Ось до чого доводять жарти.