Микола Коперник

Микола Коперник з’явився на світ другим сином у купецькій сім’ї Миколи та Барбари Коперник. У нього було дві сестри – Барбара і Катажина. Микола народився 19 лютого 1473 у Торуні.

Коли йому було 10 років, у нього помер батько. Тоді під свою опіку сім’ю Миколи (тобто його матір і ще трьох дітей) взяв брат Барбари – Лукас Ваченроде. Він був людиною суворою, і не міг замінити Миколі батька, проте завдяки його багатству молодий Микола та його брат Анджей могли отримати освіту.

Дядько приймав рішення про їхнє майбутнє. Сестра Миколая – Катажина була видана заміж за купця Гертнера з Кракова, а Барбара вибрала інший шлях – пішла в монастир бенедиктинського ордена.

Микола та Анджей мали отримати вищу освіту, проте спочатку вивчали арифметику, музику і латинь в школі. Коли Миколі Копернику виповнилося 18 років, дядько став єпископом Вармії, мав пристойний стан і величезний вплив. Він поставив собі за мету, щоб його племінники отримали вищу освіту, тому у 1491 році відправив їх до Кракова. Там з однаковою ретельністю Микола Коперник вивчав математику, медицину і богослов’я, але особливо його приваблювала астрономія.

Другою метою дядька було пристроїти племінників на пост каноніків у Вармінському капітулі, з цією метою відправив їх в 1495 році на Вармінську землю. З якихось причин Лукасу Ваченроде не вдалося реалізувати цей план, і він погодився на виїзд Миколая та Анджея в Болонью, де вони продовжили своє навчання у відомому Болонському Університеті.

Дядько хотів, що б Микола вивчав канонічне право, тому що не відмовлявся від свого плану влаштувати його до Вармінського капітулу. Крім богослов’я, права і стародавніх мов, у нього була можливість займатися астрономією. Тим часом, завдяки старанням дядька, в Польщі Миколи Коперника заочно обрали каноніком в єпархії Вармії.

У 1500 році Микола Коперник залишив навчання в університеті, не отримавши ніякого диплома чи звання, і переїхав до Риму. Потім, після недовгого перебування на батьківщині, виїхав до Падуанського Університету і продовжив вивчення медицини. У 1503 році Микола Коперник, нарешті, завершив свою освіту, отримавши диплом і вчений ступінь доктора канонічного права. Однак він не поспішав повертатися і, з дозволу дядька-єпископа, наступні три роки продовжив вивчати медицину в Падуї.

Після закінчення навчання Микола повинен був пройти річну медичну практику. Однак в 1506 році Микола Коперник отримав звістку про хворобу дядька. Він покинув Італію і повернувся на батьківщину. Наступні 6 років він провів у єпископському замку Гейльсбергом, займаючись астрономічними спостереженнями та викладанням у Кракові. Крім цього він був лікар, секретар і довірена особа свого дядька Лукаса.

У січні 1512 Микола Коперник знову з’явився у Кракові, але на цей раз не в університеті, а на королівському дворі. Єпископ Ваченроде був запрошений Сигізмундом Старим на королівське весілля. Дядько взяв із собою Миколая як свого племінника і лікаря.

Після закінчення урочистості і недовгого перебування єпископ відправився в Петрков, щоб там взяти участь у зборах сейму, а Микола повернувся в Вармію. Дядько мав приєднатися до свого племінника, але, на жаль, по дорозі з Пьотркова в Вармію важко захворів. У критичному стані його довезли тільки до Торуня, туди ж приїхав і Миколай Коперник. Прибуло туди і безліч лікарів, проте було вже надто пізно. Микола встиг до смерті дядька, і був біля ліжка вмираючого.

Після смерті дядька, Микола забрав його тіло в Фромборк і організував там похорон з усіма почестями. Після смерті Лукаса Ваченроде на посаду Вармінсько єпископа призначили Фабіана Люз’янського. У той же час Коперника знімають з посади каноніка і лікаря. І він переїжджає в Фромборк, що б оселитися там назавжди. Ці зміни принесли йому багато переваг, головним чином те, що він отримав можливість проводити постійні спостереження.

У 1510 році під Фромборком купив будинок, в якому облаштував собі житлові кімнати і робочий кабінет. У його розпорядженні була вежа, в якій він влаштував власну обсерваторію. У ній він провів свої самі творчі роки життя. Швидше за все, саме там зародилися основи системи Коперника, тобто геліоцентричної теорії.

Важко точно визначити часові рамки виникнення: “De Rovolutionibus orbium coelestium libri VI” (“Про обертання небесних кіл книга VI”). Свою роботу тримав у секреті, допускаючи до неї тільки найближчих, надійних людей. Бо знав, що його праці перевертають впорядковане сприйняття світу, а їх опублікування викличе наукову революцію.

Церква, а разом з нею і весь світ науки дотримувалися думки, що плоска Земля є центром Всесвіту. Микола Коперник відкрив, що Земля є кулею і крутиться навколо Сонця, що знаходиться в центрі. Поширення таких теорій прирівнювали до єресі.

Коперник поширював серед друзів рукописний конспект своєї теорії ( “Малий коментар про гіпотези, що відносяться до небесних рухів” ), а його учень опублікував ясний виклад геліоцентричної системи в 1539 році. Мабуть, чутки про нову теорію широко розійшлися вже в 1520-х роках. Коперник постійно вносив до неї уточнення, готував нові астрономічні розрахункові таблиці.

Чутки про нового видатного астронома ширилися в Європі. Папа Лев X запросив Миколу Коперника взяти участь у підготовці календарної реформи (1514, реалізовану тільки в 1582 році), але він відмовився.

Коли було потрібно, Коперник присвячував свої сили практичним роботам: за його проектом у Польщі була введена нова монетна система, а в Фромборку він побудував гідравлічну машину, що забезпечувала водою всі будинки. Особисто, як лікар, займався боротьбою з епідемією чуми 1519.

Під час польсько-тевтонської війни (1519-1521) організував успішну оборону єпископства від тевтонів. По закінченні конфлікту Коперник брав участь у мирних переговорах (1525 р.), що завершилися створенням на орденських землях першої протестантської держави – герцогства Пруссія, васала польської корони.

У 1531 році 58-річний Коперник віддалився від справ і зосередився на завершенні своєї книги. Одночасно він безоплатно займався медичною практикою. Вірний його учень Ретик постійно дбав про якнайшвидше видання праці Коперника, але воно просувалося повільно. Побоюючись, що перешкоди виявляться непереборними, Коперник розповсюдив серед друзів короткий конспект своєї праці під назвою “Малий коментар” (Commentariolus).

Останні роки життя

У 1542 році статок вченого значно погіршився, настав параліч правої половини тіла. 1543 року Коперник погодився видати свою працю. Він був тоді вже важко хворий. У тому ж році, коли “De Rovolutionibus” була надрукована, автор помер від інсульту. Це трапилося 24 травня 1543 року. Копернику було тоді 70 років.

Книга Коперника стала видатною пам’яткою людської думки. З цього моменту датується початок першої наукової революції. Тіло Миколи Коперника поховали під Фромборським Собором.

Сторінку підготував

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: