»Мої обереги - слово і пісня»

За словами поетеси Анни Войнарович, Наталя Сосюк, як майстер, будує всюди: в освіті і просвіті, у своїх творчих лабораторіях “Майстер-клас” та авторських радіопередачах “У дзеркалі слова”. “Працювати не лише розумом, а серцем”- життєве кредо директора ліцею, заслуженого вчителя України, керівника літературної студії “Лада”.

- Дотримуватися цього правила нелегко, але почесно, - стверджує пані Наталя. - Щоб приймати вірне рішення, керівнику необхідно мати ясний розум, а щоб почути кожну дитину - потрібно “увімкнути” серце.

Що віддав ти - то твоє

- Створити комфортні умови для навчання і відпочинку, не гірші, ніж ті, до яких ліцеїсти звикли вдома - для цього потрібен талант доброї господині, - ділиться Наталя Володимирівна. - І, звичайно, кошти. Спасибі батькам наших учнів: вони завжди підставляють свої плечі. З розумінням ставиться до проблем ліцею начальник обласного управління освіти Іван Вєтров. Підтримують нас і меценати: Петро Дубас, Тетяна Казачек, Володимир Хомко, Володимир Малихін, Юрій Сосюк. Ці керівники впевнені: вони вкладають гроші у майбутнє країни.

Прагнемо досягти гармонії в усьому. Гарні чисті стіни, нові меблі - все це привчає до охайності. Я говорю учням: предмети, які ми звикли вважати неживими, насправді є мешканцями паралельного світу, вони живуть, дихають, дивляться на нас. Як ми поводимося з ними, так і вони відповідають нам. Добром - на добро, зневагою - на зневагу.

Не обрізати крила,

а розправляти!

- Діти, що приходять до нас учитися - неординарні, обдаровані. І завдання педагогів - допомогти кожному з них реалізувати свій творчий потенціал. Ми говоримо своїм учням: ви маєте право на помилку. Та головне - отримати перемогу над власною поразкою.

Робота з дітьми вимагає постійної самовіддачі, витрат життєвої енергії. Та саме діти допомагають відновити енергетику душі і серця. Дитина - це той ангел, який у будь-який момент присяде на плече і зцілить тебе. Ось і сьогодні старшокласники прийшли після занять, спитали, чи я не втомилася, пригостили апельсинкою. Зворушили до сліз. Ви питали мене, від чого я плачу і що може мене розсмішити? Сльози викликає людський біль. А сміюся… Пригадую, першого вересня у двері кабінету: тук-тук! Просовується дитяча голівка:

- Можна?

- Можна, заходь. - Обертається за двері:

- Хлопці, заходьте!

Заходять четверо чи п’ятеро п’ятикласників (ми у цьому році вперше набрали спецклас “кобзариків”).

- А ви хто?

- Я - директор, а ви хто?

- Ми кобзарики! А можна вас за руку потримати?

- Можна.

Той, що питав, підходить до мене, потримав за руку.

- От бачите, хлопці, я ж казав, що зайду до директора, і нічого мені за це не буде!

Життя директора ліцею складається з таких-от маленьких подій і великих свят. А допомагають мені в ньому Слово і Пісня. А ще - любов до людей, великих і маленьких.