Доктор Йозеф Менгеле

За час своїх нелюдських досліджень Менгеле особисто обстежив тисячі своїх майбутніх піддослідних і вбив більше 400 000 людей в смертоносних газових камерах, обладнаних так, щоб смертельно отруювати людей. Після розгрому Третього Рейху Йозеф Менгеле втік до Аргентини, де зміг сховатися від правосуддя. Проте один раз він мало не потрапив в руки ізраїльських спецслужб, коли ті займалися розшуком іншого військового злочинця в Буенос-Айресі. Але зловити відразу обох, ізраїльтянам не вдалося, і Менгеле зумів вислизнути, після чого успішно переховувався на території Бразилії аж до своєї смерті в 1979 році.

Біографія

У 1932 році він вступив в напіввійськову організацію, в так званий “Сталевий шолом”, але через деякий час Менгеле вирішує покинути це на користь медичного інституту і вивчається на доктора, а його докторська дисертація про “Різновиди структури щелепи людей різних національностей” викликає бурхливі дискусії на медичних конференціях. У 1938 році він вступає в націонал-соціалістичну німецьку робітничу партію і СС, а також отримує ступінь доктора. Тоді ж він і починає вперше цікавитися дослідами над людьми.

Через рік, майбутній “Ангел Смерті з Освенцима” знаходить своє перше кохання Ірен Шёнбайн і одружується з нею. У 1940 році він вступає на службу в армію, його зараховують до медичних військ, де він перебуває як доктор саперної дивізії “Вікінги”. За час перебування в цій дивізії Йозеф Менгеле рятує кілька людей із пошкодженого в бою танка, за що отримує німецьку військову нагороду “Залізний хрест” і почесне звання гауптштурмфюрера СС.

У 1942 році на фронті в бою отримує серйозну травму, внаслідок чого довгий час заліковує свої рани. Навесні 1943 року отримує чергову посаду, цього разу доктора в концтаборі Освенцим і головного наглядача над так званою “циганською групою”. Влітку 1944 року керівництво вирішило, що страшні досліди над людьми з учасниками “циганської групи” необхідно згорнути. Всіх людей, що входили в цю групу ліквідовують у газових камерах, після чого Менгеле стає відповідальним за експерименти в таборі Аушвіц-Біркенау, який по суті є одним з відділень концтабору Освенцим.

Безжальні експерименти

Свою репутацію безжалісного серійного вбивці і прізвисько “Ангел Смерті з Освенцима” Йозеф Менгеле заробив за двадцять один місяць своїх огидних дослідів в Освенцимі. Він був одним з тих, хто любив дивитися своїм майбутнім піддослідним в очі, і частенько був присутній під час прибуття потяга в табір, де і вирішував, хто стане “робочим матеріалом”, а хто відразу ж помре у газовій камері чи згорить в одній з печей. Але найбільше божевільного доктора цікавили діти-близнюки та карлики. Доведено, що в 1943 році він відокремлював близнюків від решти дітей і поселяв їх у спеціально виділених бараках. З понад трьох тисяч дітей в живих залишилося близько трьохсот.

Досліди над людьми були воістину жахливі. Менгеле намагався змінити колір очей, вводячи всередину очного яблука спеціальні хімікати, хотів створити зі здорових дітей сіамських близнюків, ампутував їм різні органи. Діти, які вижили під час цих жахливих дослідів, потрапляли у вищезазначені газові камери і печі. Йозеф Менгеле нерідко виявляв інтерес і до інших незвичайних мутацій. Приміром є вроджена глухота і сліпота.

Єврейські ліліпути з родини Овіц - улюбленці Йозефа Менгеле

Для спостереження над карликами Менгеле влаштував у таборі спеціальний квартал, надав їм поліпшені санітарні умови та посилене харчування, ніж для решти в’язнів, а також дозволив їм залишатися у своєму одязі і не голити волосся. Співробітники Менгеле брали у них різні аналізи, вивчали будову тіла і розташування внутрішніх органів. Гінекологи ретельно обстежили жінок. Їх знімали на кіноплівку. Їм дозволялося грати - Овіц смішили Менгеле і співали німецькі пісні на його замовлення. За спогадами, Менгеле називав їх по іменах сімох гномів з мультфільму “Білосніжка”.

Судячи зі спогадів самих Овіц, Менгеле до них прив’язався. Однак Овіц образилися на Менгеле, коли він велів їм вийти на сцену і роздягнутися перед досить великою аудиторією, якій він читав лекцію про свої дослідження. Овіц також образилися на Менгеле, коли його перевели з Аушвіца в табір Гросс-Розен, і він не забрав їх з собою.

Свою розповідь про життя в таборі артисти Овіц закінчують сакраментальною єврейської фразою: “Нас мали знищити в газовій камері 27 січня 1945, але нам знову пощастило. Якраз 27 січня в Освенцим прийшли радянські солдати.

Радянська окупаційна влада протримала Овіц в таборі до серпня 1945 року. З Аушвіца до рідного міста Овіц довелося добиратися пішки, а в кінці цієї нелегкої дороги сім’ю чекало ще одне випробування. Їхній будинок був розграбований і зруйнований. Грошей на відновлення, зрозуміло, не було. Втім, це не завадило Овіц незабаром перебратися до Бельгії. Якийсь час вони жили в Антверпені. А після утворення Ізраїлю в 1949 році переїхали до Хайфи. Члени сім’ї, як ліліпути, так і люди нормального росту, прожили довгі життя.

Втеча з потопаючого корабля

Ближче до кінця кривавої війни, Менгеле перевели в концтабір Гросс-Розен, де він і пробув майже до кінця війни. За місяць до закінчення війни, одягнувши форму звичайного солдата, намагався покинути окуповані радянськими військами території, але був спійманий. Після того як його не змогли ідентифікувати, “Ангел Смерті з Освенцима” був відпущений з-під варти. Тривалий час він очікував зручного моменту щоб втекти з країни переможеного агресора в Аргентину, і в 1949 році скориставшись так званими “щурячими стежками” йому це вдалося. У 1958 році він приймає рішення про розлучення зі своєю першою дружиною і одружується на вдові свого померлого брата, Марті.

“Моссад” та захід життя

Дивний той факт, що перебуваючи в розшуку “Інтерполом” і “Моссадом” за досліди над людьми, Менгеле за допомогою своїх родичів зміг відкрити в Аргентині невелику фабрику медичних препаратів. Але після своїх злодіянь йому не судилося жити спокійно. Під час спецоперації “Моссада” із затримання іншого військового злочинця Адольфа Ейхмана, в полі зору ізраїльських спецслужб потрапляє і Менгеле, через що той змушений покинути Аргентину і переїхати в Парагвай. Але й там Менгеле не відчував себе в безпеці, внаслідок чого в черговий раз втік, на цей раз в Бразилію. В останній країні він прожив аж до 7 лютого 1979 року, і помер через інсульт, що трапився коли Йозеф Менгеле купався в морі.

У бігах Менгеле був цілих тридцять п’ять років! Згодом “мисливець за нацистами” Симон Візенталь розповів, що “Моссад” кілька разів мало не спіймав Менгеле, і після упіймання Адольфа Ейхмана, він був їхньою метою номер один. Могила “Ангела Смерті з Освенцима” була виявлена тільки через шість років після смерті доктора, а саме в 1985 році. Після експертиз проведених в 1992 році, було остаточно доведено, що останки у знайденій могилі належать одному з найзнаменитіших військових злочинців двадцятого століття, доктору, чиї страшні експерименти над людьми в концтаборах ще довго будуть згадуватися ізраїльським народом.

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: