Бонапарт виявляв такі ніжні почуття, що подейкували, нібито це його син. На жаль, хлопчик захворів і помер. Так зникла остання надія Наполеона оголосити спадкоємцем когось із дітей-родичів. Тоді він почав звинувачувати Жозефіну в бездітності і шукати будь-яку можливість, щоб обзавестися спадкоємцем. Яскравою зіркою в долі Наполеона стала Марія Валевська, дружина багатого польського аристократа. Молода красуня довго опиралася домаганням Бонапарта. Однак деякі впливові поляки намагалися умовити її поступитися імператорові заради свободи Польщі. Марія вразила Наполеона своєї лагідною красою. В день після першого побачення Бонапарт писав Валевській: «Марія, солодка Марія, моя перша думка належить тобі, моє перше бажання - знову побачити тебе. Ти знову прийдеш, чи не так? Ти обіцяла мені це. Якщо немає, то за тобою прилетить сам Орел. Я побачу тебе за столом, це мені обіцяно ».
Марія отримала статус офіційної коханки і переїхала до імператора до палацу. Натхненні її успіхом полякі вірили, що їх чарівна співвітчизниця доб’ється великої мети, і Польща стане вільною. Коханці провели разом три чудових весняних місяці 1807 року у замку Фінкенштейн. Марія, як ніяка інша жінка, підходила запальному темпераменту Наполеона. Вона була м’якою, ніжною, уважною, вона належала йому цілком і жила виключно заради нього. Недарма кажуть, що закоханий чоловік може пообіцяти багато, але навряд чи виконає свої обіцянки. Так сталося і цього разу: Польща не отримала такого бажаного звільнення. Правда, в липні 1807 Наполеон відновив незалежність частини Польщі, і ця територія, що отримала назву Великого герцогства Варшавського, здобула свободу завдяки коханці імператора. Після взяття Відня в 1808 році Валевська та Бонапарт знову були разом. Тепер вони оселилися в чудовому замку Шенбрунн, а вже через кілька тижнів сяюча від щастя Марія оголосила, що носить в собі майбутнього принца Валевского. Вона народила Наполеону сина, якому було надано звання графа Імперії. Сама Марія Валевська, за свідченнями сучасників, була чесною жінкою. Після добра, яке їй робить Наполеон, вона жила скромно, не показувалася в світі і тримала себе надзвичайно коректно і стримано.
Своєму синові Наполеон подарував землі в Польщі. Думка про законного спадкоємця долала Наполеона з кожним днем все сильніше. Нарешті він зважився розлучитися з Жозефіною, хоча деякий час не міг їй сказати про це. Бонапарт відчував жалість до своєї найпершої і великої любові. Однак незабаром Наполеон оголосив про розлучення, і сльози, і непритомність Жозефіні більше не допомагали. Єдине, чого вона зуміла домогтися, - це Єлисейський палац, Мальмезон, Наваррский замок, три мільйони на рік, титул, герби, охорона, ескорт. Після розлучення Наполеон постійно цікавився справами і здоров’ям колишньої дружини, але зустрічався з нею тільки на людях, наче боявся, що ця непохитна, владна і сліпа любов знову спалахне в ньому з колишньою силою. Після розлучення Наполеон почав шукати собі наречену королівської крові. Імператор австрійський сам запропонував йому в дружини свою старшу дочку Марію-Луїзу. Цей шлюб був надзвичайно вигідний для Наполеона, так як таким чином він вставав на одну сходинку з представниками вищих кіл Європи, знатних за походженням. 11 березня 1810 в Відні, в соборі Святого Стефана, відбулася церемонія одруження, на якій був відсутній Наполеона представляли маршал Бертьє і ерцгерцог Карл. Вже 13 березня Марія-Луїза попрощалася з рідними і відправилася до Франції, до чоловіка. Бонапарт дуже ретельно готувався до її приїзду: сам замовляв для неї білизну, пеньюари, чепчики, сукні, шалі, мережива, туфлі, черевики, немислимо красиві коштовності. Він брав активну участь в проекті обробки її апартаментів. Наполеон бачив свою дружину тільки на портреті. У неї були біляве волосся, красиві блакитні очі і ніжно-рожеві щоки. Щільної статури, вона не відрізнялася грацією, але безсумнівно володіла здоров’ям - це було важливо для жінки, яка готується стати матір’ю спадкоємця Наполеона. За свідченням очевидців, Бонапарт настільки пристрасно бажав бачити дружину, що, не дочекавшись, сам виїхав їй назустріч, відклав церемонії, щоб якомога швидше доставити імператрицю в свій палац. Він зустрів екіпаж Марії-Луїзи біля міста Компьень. Увечері було дано урочисту вечерю, на якому були присутні також король і королева неаполітанські. За правилами Наполеон після вечері повинен був піти з палацу, залишивши дружину, з якою він поєднувався поки лише цивільним шлюбом, одну. Але він благав дівчину дозволити йому залишитися в палаці, на що Марія-Луїза, вихована в суворій моралі, відповідала відмовою. Тоді сестра Наполеона, неаполітанська королева, прийшла братові на допомогу. Після довгих умовлянь Марія-Луїза здалася нарешті, і вночі чоловік пізнав радість любові. Щастя Наполеона було безмежним: цнотливість обраниці справила на нього сильне враження. Якось він навіть сказав: «Цнотливість для жінки - те саме, що хоробрість для чоловіка. Я зневажаю боягуза і безсоромну жінку». Бонапарт тепер був у повному розпорядженні Марії-Луїзи: він розважав її, навчав верховій їзді, брав на полювання, супроводжував в театр. Марія-Луїза, як справжня дружина, зберігала вірність своєму володареві. Але все-таки думка про її зраду не виходила у імператора з голови, тому він заборонив входити чоловікам в покої імператриці.
Пристрасні безсонні ночі привели до появи у імператорської родини довгоочікуваного спадкоємця, якого назвали Євгеном. Щасливий Наполеон урочисто проголосив Марію-Луїзу регентшею Імперії. Однак зірка Наполеона не завжди світила йому: побудована з таким трудом Імперія впала. Опинившись на острові Ельба, він першим обов’язком закликав до себе дружину. Бонапарт не сумнівався, що вона приїде. Однак Марія-Луїза написала вигнанцеві наступний лист: «Дорогий друже! Дві години тому приїхав батько, і я негайно зустрілася з ним. Він був надзвичайно ніжний і добрий, але до чого все це, якщо він заподіяв мені нестерпний біль, заборонивши слідувати за тобою і бачити тебе. Даремно я намагалася переконати його, що це мій обов’язок. Але він не бажає навіть слухати про це і говорить, що я проведу два місяці в Австрії, а потім поїду в Парму і звідти вже - до тебе. Це рішення мене остаточно вб’є. І тепер єдине моє бажання, щоб ти був щасливий без мене. Для мене ж щастя без тебе неможливо ... » Наполеон нудився від туги за Луїзою на острові Ельба, де її чекали розкішні апартаменти. Однак до нього приїхала не дружина, а Марія Валевська з сином 4-річним Олександром. Колишні коханці знову знайшли один одного і випробували блаженство. Тим часом «благочестива» Марія-Луїза насолоджувалася життям з генералом Адамом-Альбертом Нейппергом, який замінив їй чоловіка в усіх відношеннях. Така діяльна натура, як Наполеон, природно, не могла сидіти склавши руки, і 1 березня 1815 року він знову ступив на землю Франції. Повернення Наполеона було щасливою подією для народу Франції. Але в цей час імператор думав не про престол: думка про Марію-Луїзу переслідувала його.
Після прибуття в Париж Наполеон відразу ж написав свого тестя Францу I: «Я дуже добре знаю принципи вашої Величності, занадто добре знаю, яке значення Ви надаєте своїм сімейним уподобанням, щоб не плекати щасливій упевненості, що Ви поспішите прискорити хвилину нового з’єднання дружини з чоловіком і сина з батьком, які б не були міркування Вашого міністерства і Вашої політики ». Але лист залишився без відповіді, і Марія-Луїза так до нього і не приїхала. Удача відвернулася від Наполеона. Після поразки при Ватерлоо імператор був змушений вдруге відректися від престолу на користь Наполеона II. 7 серпня 1815 року фрегат «Нортумберленд» з Бонапартом і його свитою на борту вийшов з Плімута і взяв курс на острів Святої Єлени, де імператору судилося провести останні роки свого життя. Слава про Наполеона як про великого коханця вже встигла дійти до мешканців цього маленького острова, тому варто було екс-імператора привітатися з якою-небудь жінкою, як тут же поширювалися чутки про його новий роман. У 1821 році напади невідомої хвороби, якій Бонапарт страждав з самого свого приїзду на Святу Єлену, почастішали. Помер Наполеон 6 травня. Перед смертю він прошепотів ім’я своєї першої і, напевно, найулюбленішою дружини - Жозефіни де Богарне.
Партнери 