Добридень, господине!

Найбільша радість і розрада для Галини – то квіти. Тільки-но розвесниться, як вона вже сидить у своєму квітнику. До пізньої осені клопочеться, та ні, леліє – доглядає свої квіти-діти. А їх у неї багато. Одних тюльпанів двадцять видів має. І троянди, і лілії, й айстри, і жоржини, і чорнобривці, і півники – усіх і не перелічиш. Кожна квіточка особлива і неповторна. А барви! Коли хотів Господь землю прикрасити, то придумав квіти. Найтонший відтінок їхніх фарб та ароматів не залишає байдужою навіть найчерствішу людину.

Ось і сьогодні Галя ходила поміж жоржинами, обривала сухі пелюстки троянд, а на серці стояла чорна хмара, хоча серпневе сонце розманіжувало довкілля. Жінка зупинилася біля куща калини, що паленів ще недостиглими ягодами, і наче збоку глянула на себе. Серед усієї цієї краси видалася собі втомленою і сірою. Поспішила в хату, скинула з себе стоптані тапочки, старий халат і глянула у дзеркало:

- Ой, запустила я свій сад, - сказала сама до себе і сумовито усміхнулася.

Недавно їй виповнився 51 рік. Уже три роки, як поховала чоловіка, з яким прожили у щасті й любові, двох синів народили, подружили, онуків діждали. Помер Микола раптово, серце підвело. Далася взнаки важка праця на будовах.

Ото й горе пережити Галі допомогли квітки. Весь біль і жаль їм виплакувала, скропила усю землю слізьми.

Жінка відчинила шафу, знайшла шорти та майку – на море колись їздила в такій одежі. Одягнулася, волосся зібрала у хвіст, глянула у люстерко – тепер інша справа. Навіть блиск в очах з’явився, але на душі все ж було тоскно.

Знову вийшла на подвір’я і подалася у квітник. Лишень зігнулася, щоб вирвати бур’янець, який наче сепаратист, пробрався до квітів, як почула чоловічий голос, що лунав із-за огорожі:

– Господине, води не подасте?

Галя підвелася і побачила чорнявого чоловіка середніх років. Її щось аж замуляло під лопаткою, і вона різко відповіла:

– Я по п’ятницях не подаю, - тай повернулася до незнайомця спиною.

– О, Боже! В мене ж плечі оголені, - подумала, і присіла між квітами, щоб сховатися.

– Цікава жінка, - почулося, - нині ж субота, наче, - не вгавав перехожий.

– Чого вам треба? Ідіть своєю дорогою! – аж вигукнула Галина. Але той і не думав ступатися.

– Я бачу ви в квітах кохаєтеся. Моя покійна дружина їх теж дуже любила, але кімнатні, бо жили ми в квартирі. А тепер я безпорадний. Уже рік нема моєї Оксани, і вазони почали гинути. Я давно за вами спостерігаю, то подумав, може б ви мені допомогли. Правда, боявся вас зачепити, - засміявся чоловік. – Пробачте, не думав, що ви така зла. Зазвичай, квіти люблять хороші люди…

Він щез так само, як і з’явився. А Галя розплакалася. Прибігла в кімнату, зірвала з себе одяг, знову одягнула халат і стала спокійнішою.

Наступного дня зранку сіяв лагідний дрібний дощик. Але Галина пішла у квітник.

Нарвала букет і довго стояла з ним, зиркаючи на дорогу, аж поки не почула:

– Добридень, господине!..

12.10.2017

Раїса ОБШАРСЬКА.

Коментарі (0):

Анонсовані статті свіжого № 1165 від 11.04.2024p.

Побив в парку чоловіка телескопічною палицею

П’ятого квітня близько 18 год до поліції повідомив 34-річний житель села Зірне, що в дендрологічному парку міста Березне, невідомий чоловік раптово почав нецензурно висловлюватися в його адресу, а потім – побив металевою палицею та втік....

=>>>=

Госпіталь та медуніверситет Рівненщини перейматимуть литовський досвід

КП «Рівненський обласний госпіталь ветеранів війни» РОР та релокований ДЗ «Луганський державний медичний університет» уклали тристоронній договір про співпрацю із Литовським університетом медичних наук....

=>>>=

	№831 від 12.10.2017p.
	Передплатний індекс: 23429 Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477