Помста фараонів, прокляття пірамід

Винуватцями сенсації стали англійці Карнанвон і Картер, які майже 16 років наполегливо вели розкопки в Єгипті, у Фівах в Долині Царів і в результаті своїх досліджень зробили одне з найбільш значущих відкриттів сучасності - знайшли гробницю фараона Давнього Єгипту Тутанхамона.

Гробниця цього правителя (правив він в 1347-1337 до нашої ери) придбала свою популярність не тільки завдяки тому, що виявилася єдиною практично нерозграбованою усипальницею царів Єгипту, а й тому, що саме завдяки їй у світі сформувалося уявлення про «прокляття фараонів» . Хоча про те, що єгиптяни захищають могили своїх правителів страшними закляттями, було відомо ще в XIX столітті після розшифровки великої кількості староєгипетських манускриптів.

Самі ж незліченні багатства з усипальниці Тутанхамона донині зберігаються в Каїрі в Єгипетському музеї старожитностей та у відомому Британському музеї.

Поряд зі скарбами великим інтересом користується і зловісна, покрита таємницею історія про те, як прокляття фараонів погубило велику частину тієї самої «щасливої» археологічної експедиції.

Але, все по порядку. Звичайно, спочатку археологи, просуваючись від дверей до дверей, натикалися лише на зали вже очищені грабіжниками. Багато проходів і лазів були засипані землею, але щастя все ж посміхнулося відважним шукачам.

В кінці чергового тунелю були двері, що вела в підземну камеру. І лише після кількох тижнів наполегливих розкопок археологам вдалося побачити за дверима скарбницю. З цього місця і починаються незрозумілі події. У першій кімнаті скарби були недоторкані, але панував неймовірний хаос, з усього було видно, що грабіжники переворушили тут все, але чомусь нічого не взяли, може, не встигли, але що їм завадило?

Минуло кілька місяців, перш ніж експедиції вдалося дістатися до наступної кімнати підземелля. А до моменту розкриття саркофага було ще кілька років.

І нічого особливо надприродного не відбувалося до тих пір, поки археологи не підійшли до дверей в саму усипальницю єгипетського царя, на якій ієрогліфами було написано застереження про те, що « Смерть скоро наздожене того, хто наважиться порушити спокій мертвого правителя!».

Коли ж сам саркофаг постав перед очима шукачів, був скликаний цілий консиліум з 17 осіб, що складався з представників уряду Єгипту, вчених і найвідоміших археологів, які мали відкрити саркофаг. Пізніше, коли була розкрита сама мумія, по-справжньому заговорили про страшне прокляття фараонів, тому як на грудях мумії відразу ж виявили амулет з ще одним застереженням: «Я - це той, у кому поклик пустелі зверне у втечу кожного осквернителя могил».

Незабаром всі 17 осіб, крім самого Картера, що розкрили саркофаг загинули за дивних, а іноді і страшних обставин. Вони і не припускали, що «правоохоронці пірамід», про які писали ще арабські автори середніх століть, так швидко заберуть їх життя.

Старі середньовічні перекази говорять про те, що «Долина мертвих сповнена духами минулого», а за гробницями стережуть магічні «правоохоронці», один з них - це статуя зі змієм у чолі, який нападе на кожного, хто наблизиться до усипальниці.

Інший страж - це величезний колос - списоносець з білого і чорного оніксу, який розправляється з непрошеними гостями одним тільки глухим звуком, саме цей звук пронизує осквернителя в саме серце, від чого той і помирає.

Третій - кам’яний стражник, наділений нелюдською силою, що збиває з ніг будь-кого.

Ще в 1768 році мандрівник англієць Джеймс Брук, який вирішив провести ніч в Долині Царів, випробував на собі силу духів покійних, його раптом охопив панічний страх такої сили, що прийти в себе Бруку вдалося лише тільки в човні, в якій він несподівано опинився. Сам же мандрівник писав пізніше про те, що, тільки віддаляючись від берега, відчув себе знову живою людиною.

Можливо, бідолаха зустрівся з іншим зберігачем спокою фараонів, про який згадується в давньоєгипетських писаннях, це «владика кладовищ» , що описується в одних джерелах, як молода людина з жовтою шкірою і неймовірно довгими зубами, в інших - як убогий старець, який бродить по долині розмахуючи вогненною посудиною.

Також єгиптяни свято вірили в те, що кожен непрошений гість гробниці буде побачений магічним оком Уджат, який дає померлому можливість спостерігати за світом живих.

Легенда про те, що місця поховання святі, вже багато тисячоліть передається з покоління в покоління. Люди Сходу вірять в те, що таємничі сили обов’язково наздоженуть і покарають кожного, хто зважився посягнути на святиню.

Археологи, що розкрили гробницю Тутанхамона, виявили у замурованих дверях в усипальницю фараона дві статуї магічної варти. Статуї були чорними з позолоченими головами і за описом дуже нагадували саме тих «стражів пірамід», про який писали стародавні араби. Може бути, саме вони кілька тисяч років тому не дозволили грабіжникам винести скарби і проникнути до саркофага. А скарби були в незліченній кількості, адже єгиптяни вірили, що по той бік буття людина обов’язково повинна мати при собі все те, чим вона володіла за життя.

Першою жертвою прокляття фараонів став лорд Карнарвон, він раптово помер вже через кілька місяців після розкриття саркофага, одні джерела писали, що він помер від тропічної лихоманки, інші, що від астми, але факт залишається фактом. Усього жертв гробниці Тутанхамона було 22. Люди гинули один за іншим, іноді за дивних нез’ясованих обставин.

Але не тільки наслідки розтину гробниці Тутанхамона свідчить про «помсту фараонів». У 1805 році лікар, який брав участь в Ост-Індської компанії в Фівах, на прізвище Гендерсон викрав 2 мумії, а вже через рік повністю збожеволів.

Шведський мандрівник Лідман, власник значної колекції, що складалася з предметів гробниць фараонів, відразу позбувся її через пожежу, причини якої до цих пір нікому не відомі.

Російський археолог Красовський помер в 1914 році вже після того, як разом з англійцем Кокрофтом розкрив піраміду, як сам він писав незадовго до смерті, душа піраміди дуже мучила його. Кокрофт теж незабаром загинув в автомобільній катастрофі.

Останньою з відомих жертв прокляття фараонів є археолог з самого Єгипту Мохаммед Закарія Гонейм, він трагічно загинув в 1957 році після того, як у 1952 - 1954 рр. розкрив піраміду фараона Сехемхета, спадкоємця найпершого владики пірамід Джосера.

Про те, скільки робочих загинуло при розкопках, і говорити не доводиться, їх завалювало землею, придавлювало камінням, а забобонні археологи намагалися саме їх пустити вперед, щоб ті прийняли на себе гнів фараонів.

Звичайно, скептики запевняють нас в тому, що всі ці факти роздуті з розрахунку на газетні сенсації, а причини смерті такої кількості шукачів скарбів цілком зрозумілі. Існують теорії радіоактивного забруднення «начинки» пірамід і навіть того, що це послід летючих мишей, який з роками стає отруйним, небезпечним для людей. І взагалі сам Говард Картер, який відкрив гробницю Тутанхамона, помер у 66 років лише в 1939 році.

Сама картина смертей виглядає наступним чином:

Карнарвон вмирає в березні 1923 року (кажуть, що в момент його смерті в Каїрі несподівано зникла електрика);

Другою жертвою прокляття стає Дуглас-Рейд, який робив рентген мумії;

Гине А.К. Мейс. Він розкривав з Картером похоронну кімнату;

В цьому ж році через зараження крові вмирає брат Карнарвона, полковник Обрі Герберт;

Єгипетського принца, який був на розкопках при розтині гробниці, вбиває власна дружина;

На наступний рік в столиці Єгипту від пострілу вбивці гине генерал-губернатор Судану сер Лі Стек;

У 1928 р раптово помирає Річард Бартель, секретар Картера, а його батько два роки по тому вистрибує з вікна;

У 1930 р закінчує життя самогубством зведений брат лорда Карнарвон.

Звичайно ж вірити чи не вірити - вирішувати тільки вам, але може варто утриматися від досліджень пірамід зсередини, під час відвідин Єгипту , тим більше, що за словами очевидців там дуже тісно і погано пахне.

Цікаво, що причини смерті самого Тутанхамона досить таки банальні. 17 лютого 2010 стали відомі результати радіологічного дослідження мумії і ДНК-аналізу. Тутанхамон був жертвою кровозмішення (так як був сином рідних брата і сестри) і генетичних захворювань, таких як синдром Марфана, гінекомастія, хвороба Келера (некроз кісток стоп) та інших. А смертельну травму він отримав ймовірно під час падіння з колісниці, фараон також страждав клишоногістю і вовчою пащею (вроджена ущелина верхньої щелепи і твердого піднебіння).

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: