Життя за гратами

- Наскільки щільний режим дня у колонії і які фактори є домінуючими у процесі перевиховання неповнолітніх злочинців?

- Режим дня дуже щільний. Вихованці колонії практично весь час зайняті, а тому поганим думкам та діям просто ніколи народжуватися.

О 6.45 - підйом. Після гігієнічних процедур - ранкова гімнастика. Поснідавши, хлопці йдуть хто - на навчання, а хто на - роботу. На території колонії діє підсобне господарство, у якому тримаємо свійських тварин. Маємо городню ділянку, на якій теж працюють наші вихованці. Після обіду розпочинається навчання у школі. Увечері є вільна година, коли хлопці можуть подивитися телевізор, ознайомитися з періодичною пресою чи духовною літературою. Відбій о 10.45.

Додам, що держава виділяє достатньо коштів на харчування ув’язнених, бо ж вони ще діти, організми яких формуються фізично, вимагаючи збалансованого харчування.

Для порівняння: сьогодні у звичайній лікарні на харчування передбачено чотири копійки на день на одну людину, а в колонії - 2-3 гривні. Є різниця? Щодня в раціоні в’язнів є масло, крупи, риба, м’ясо, фрукти...

- Нещодавно цивільні громадяни збирали одяг для ув’язнених Дубенської колонії, тому що їм, начебто, нема в чому ходити взимку...

- Це не зовсім правдива інформація - одяг у наших вихованців є. Адже на території колонії діє своя ж майстерня для пошиття спецодягу. Хоча, якщо місії жертвують мешканцям колонії одяг, ми не нехтуємо допомогою і передаємо його нашим хлопцям. Доречно зазначити - щотижня ув’язнені мають змогу побувати у бані.

- Скільки хлопців мешкає в одній кімнаті?

- По 30-40 вихованців. Ліжка звичайні. У кожній кімнаті є ікони. Після того, як колонію почали відвідувати священики, відбулося значне зростання рівня духовності ув’язнених. Вони читають Біблію, майже дев’яносто відсотків хлопчаків носять натільні хрестики.

- Чи виникають конфлікти між ув’язненими?

- Так, виникають інколи. Переважно - спонтанно та з нічого. Наприклад, ідуть вихованці колонії коридором. Один до іншого каже: “Ти - Вася”, той кидається на нього з кулаками, мовляв, сам ти Вася, і тут вже у суперечку втручаються працівники колонії. Наші ув’язнені ще діти, тому такі непорозуміння іноді трапляються.

- Чи були спроби втеч із колонії?

- Давно - так. Нині ми ретельно перевіряємо передачі від друзів та рідних, аби в руках ув’язнених не опинилися мобільний телефон, холодна зброя, наркотики тощо. Утекти з колонії неможливо. От бачите - зверху колючий дріт (показує на високі паркани). Транспорт, який виїжджає за межі колонії, теж проходить ретельний контроль.

- Кажуть, що до вас навідуються відомі зірки естради...

- Так. Нещодавно були учасники проекту “Шанс” і театр “Постскриптум”. Ув’язнені щороку проводять фестиваль “Червона калина”, де мають змогу виступити і показати свої таланти.

- От відбудуть покарання ваші вихованці, а що далі?

- Намагаємося випустити їх у життя перевихованими на краще людьми та спеціалістами вузького профілю. На території виховної колонії діє ПТУ, де готують дипломованих чоботарів, токарів, майстрів із різьблення по дереву, зварювальників. Багато наших вихованців працюють за спеціальністю. Чимало з них - за кордоном.

- Із нашої з вами розмови про життя за ґратами я зробила висновок, що тут мало не курорт. Але ж колонія - місце, де відбувають покарання за злочини...

- Для декого тюрма після вуличних поневірянь дійсно може видатися раєм. Але людина народжена бути вільною. І нехай би як не було добре у неволі, але нічого, кращого від свободи, напевно, нема...