Piвнe-Paкуpc - просто ЦIКАВА газета №913 від 16.05.2019p.
Передплатний індекс:
23429
Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477
Додати у "Закладки"

Головна (Просто цікава газета) "Рівне-Ракурс"


  Реклама в газеті "Рівне-Ракурс"

  ¤ Ракурс подій

  ¤ Ракурс політики

  ¤ Ракурс економiки

  ¤ Ракурс здоров'я

  ¤ Ракурс культури і освіти

  ¤ Ракурс спорту

  ¤ Ракурс кримінальний

  ¤ Ракурс житейський

  ¤ Ракурс інтимний

  ¤ Ракурс мандрівника

  ¤ Ракурс незвичайного

  ¤ Ракурс добрих порад

  ¤ Ракурс розваг


Пошук

RSS
Архів «РР»:
Серпень 2022p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30
Вересень 2022p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30

Новини Рівне

#Ракурс житейський

Надіїна таємниця

Надіїна таємниця

Алісине щастя розбилося тієї миті, коли в чоловіка «прогорів» бізнес. Щойно вона була у «шоколаді». Нічим не переймалася. Борис усе вирішував. Гроші заробляв. Терпів її захцянки і зовсім не ангельський характер…

Алісі «боліло», якщо у когось щось ліпше чи дорожче. Навіть підробітки її колег на роботі не давали спокою. А підробляли тому, що зарплати не вистачало. Аліса ж не знала, що означає безгрошів’я, тому при кожній нагоді штрикала тими додатковими гривнями.

– Та мені від того репетиторства очі вилазять, – не втрималась якось Алісина колега-вчителька.

– Просто заміж треба не вискакувати, а виходити, – насмішливо відповіла та. – А ви, Ядвіго Кирилівно, самі розповідали, що вискочили за свого Льоню у вісімнадцять. Тепер волочите все на своєму горбу. І чоловіка, і дітей, і навіть онуків.

– То вже, як у кого виходить, – заступилася за старшу колегу «хімічка» Тетяна Павлівна.

– Таню, а ви нарікаєте, що не можете на дітей ні одягу, ні взуття настарчити. Навіщо ж трьох народили? От у мене один син. І всього вистачає.

– Я взагалі не знаю, навіщо вам робота, – відгризнулась «хімічка». – Складається враження, що ви приходите до школи, аби похвастатися черговою обновкою або успіхами свого чоловіка. І допекти комусь. Вас навіть директор побоюється.

Чи не найбільше діставалося від Аліси вчительці англійської Надії Петрівні. Принципова «англічанка» бажала одного: аби учні знали її предмет. І нікому не ставила завищених оцінок. Якось Аліса попросила Надію за доньку своєї знайомої. І отримала відповідь:

– Алісо Орестівно, ви знаєте моє правило.

– Це дуже важливо для мого чоловіка. Тобто, для його бізнесу.

– А для мене важливо, аби діти знали предмет.

Аліса цього «англічанці» не подарувала.

Надію Петрівну вважали дивною. Молода, вродлива і… самітна. Навіть подруг нема. Хіба що з «хімічкою» часом після уроків на каву вступала. Правда, часу у Тетяни Павлівни завжди було обмаль: чоловік, діти, дача… Родини в Надії у цьому місті не було. Як значилося в документах, вона з обласного центру одного з північних регіонів. У школі ніхто й гадки не мав, чому опинилася так далеко від дому. Хоча відчували: приховує якусь таємницю.

…Надин дідо по материній лінії ходив у високих начальниках. Був впливовою людиною. І батько також. Для родини репутація важила багато. А Надя її зіпсувала. Тож батьки вирішили пожертвувати щастям єдиної доньки.

У всьому було винне кохання. Надя, єдина донька, якій батьки готували щасливе і забезпечене майбутнє, на останньому курсі почала зустрічатися з хлопцем із простої сім’ї. Дівчина боялася зізнатися батькам, що вагітна. А коли все стало відомо, аборт робити було пізно.

Одне втішало батьків: донька ось-ось отримає диплома. Ніхто про вагітність не дізнається. Народить в іншому місті. А потім…

Чи то Надині батьки добряче пригрозили кавалерові. Чи заплатили. Він зник у невідомому напрямку. А його рідні, коли дівчина прийшла запитати про коханого, закрили перед нею двері.

…Народжувала Надя у райцентрі в сусідній області. Батько постарався. Це була дівчинка. Годувати дитину молодій мамі не принесли. Ба, навіть не показали маленької. Натомість, змусили підписати відмову від немовляти. Плакала. Просила. Впиралася. Обіцяла поїхати з донькою світ за очі. Батьки були невблаганні.

– Підписуй, – злісно шипів батько, – якщо хочеш, аби те байстрюча жило.

Це дуже налякало Надю.

Коли повернулася додому, їй заборонили навіть згадувати про дитину.

– Значить, так, – невдовзі мовив начальницьким тоном батько, – наших сподівань ти не оправдала. І ледве не осоромила наш достойний рід. Робити тобі тут нічого, бо ще щось утнеш. Поїдеш працювати в західний регіон. Квартиру куплю.

– Я хочу бачити свою доньку!

– Яку доньку?! Її не було і нема.

Батьки вирішили спровадити Надю якнайдалі, аби та не шукала дитину.

– Як ви так можете?! Навіть не знала що ви такі… такі…

– А ти? Зв’язалася невідомо з ким. Того хлопчиська з дитбудинку взяли. Не знала?! Хто його на світ привів? Може, алкоголіки. Наркомани. Чи повія.

– От і про мою донечку колись так казатимуть.

…Через знайомого чиновника батько влаштував Надю на роботу в чужому місті. Купив квартиру. І… забув про доньку. Мати, яка звикла жити в розкоші й бути всюди бажаною та поважаною, чоловікові не перечила.

На запитання знайомих і родини, де Надя, батьки робили загадкову міну. Багато хто думав, що доньку спровадили за кордон на престижну роботу. І тихо заздрили…

…Коли Аліса стала заступником директора, Надії перепадало на горіхи ще більше. Колеги дивувалися її витримці. Та й тепер з Алісою ніхто не хотів вступати у контри. Лише «хімічка» заступалася за «англічанку».

…Надія їздила у райцентр, де народжувала. Намагалася хоча б щось дізнатися про доньку. Представилася подругою дівчини, яка, начебто, в цій лікарні народила і залишила немовля. Їй відповіли, що такого випадку не було. В них ніхто не відмовлявся від дітей.

…Під час чергової перепалки Аліса кинула:

– А знаєте, Надіє Петрівно, чому ви така принципова і черства? Бо ні сім’ї, ні дітей не маєте. Якби на те моя воля, я б не допускала до педагогічної роботи таких, як ви. Вчителі повинні бути матерями, батьками, аби розуміти…

– Зупиніться, Алісо Орестівно! – не втрималась Тетяна.

…Наді треба було вирішити два важливих питання, коли дізналася, що в неї неоперабельна онкологія. Перше: квартирне. Друге: поїхати додому і запитати про доньку. Може, коли батьки почують про її діагноз, розкажуть правду…

Нарешті літні канікули. І тривожна дорога додому. Давно не була в рідних краях.

Її зустріли холодно. Надя розповіла про свою недугу. Запитала про доньку.

– Ми нічого не знаємо, – з притиском мовила матір. – Певно, її помістили у дім маляти.

Батьки дозволили їй трохи пожити у них. З однією умовою: коли хтось запитає, де так довго була, мусить казати: працювала за кордоном.

Вона цілі дні ходила вулицями рідного міста. Навідалась і до будинку, де жив колишній хлопець. Набралась сміливості, подзвонила у двері. Відкрили незнайомі люди. Сказали, що попередні господарі квартиру продали. Де живуть зараз – невідомо.

Одного ранку Наді не стало. Відійшла у засвіти в рідному місті.

На початку вересня до школи зателефонувала Надіїна матір і повідомила сумну звістку. Ніхто з колег про Надину хворобу не знав.

Серед Надиних речей була копія заповіту на квартиру і візитка нотаріуса. Й записка, аби повідомити його, коли її не стане. Матері доньчин вчинок до душі не припав:

– Це ж за наші гроші куплене житло, – сказала чоловікові.

– Скільки тієї квартири? Одна кімната. Хай буде так, як вона хотіла, – відповів той.

Згодом нотаріус завітав до школи. Надя заповіла своє житло Тетяні. Велика сім’я «хімічки» жила у двокімнатній «хрущівці». А ще нотаріус передав листа. Надія розповіла Тетяні свою таємницю. Та не раз запитувала, що тримає Надю в чужому, далекому від дому місті. І чому не влаштовує особисте.

…А від гонорової Аліси нічого не залишилося. На неї сипалась купа нещасть. Коли «прогорів» бізнес, чоловік вліз у борги. Довелося продати дачу і машину. Й дістати гроші зі сховку. Але їх не вистачило. Почалися погрози. Благовірний утік за кордон. Аліса розуміла: тепер за боргами можуть прийти до неї. Хвилювалася за безпеку сина. І почала займатися репетиторством. Зарплати не вистачало.

– За що мені все це?! – кинула в розпачі, коли вкотре не могла додзвонитися до чоловіка.

– Добрішою треба бути, – мовила на те Ядвіга Кирилівна. – І ви б, Алісо Орестівно, вибачилися перед тими, кому допекли. На кожних зборах Тетяну Павлівну дістаєте, наче вона винна, що її діти часто хворіють. А Марічку? Марію Олександрівну? Вона ж тільки недавно університет закінчила. Молодій колезі допомогти треба, а не доводити до сліз. А чим вам історик не вгодив?..

У цю мить Алісі пригадалася Надія.

– А як попросити прощення в того, кого вже нема на цьому світі? – запитала сама в себе.

16.05.2019Ольга Чорна


Переглядів: 1301

Версія для друку

Коментарі (0):


Система Orphus

Додайте коментар:

защитный код

Анонсовані статті свіжого № 1085 від 15.09.2022p.
¤ 
Які десерти можна давати малюкам, а до яких краще не привчати з раннього віку?

Які десерти можна давати малюкам, а до яких краще не привчати з раннього віку?

Любов до солодощів закладена в дітях природою, адже багато видів десертів не тільки смачні, але і в якійсь мірі корисні, оскільки є джерелом швидких вуглеводів, що забезпечують приплив енергії, вкрай необхідної дітям. Однак у свідомості більшості батьків міцно зміцнилася думка, що солодке дітям їсти шкідливо. На думку лікарів, це не зовсім так. Як вважають педіатри, неправильне уявлення про шкоду солодощів пов’язано з тим, що багато хто не розуміє різниці між їх окремими видами....

¤ 
Віталій Коваль: «На Рівненщині заборонено казати фразу «після війни».

Віталій Коваль: «На Рівненщині заборонено казати фразу «після війни».

Ми говоримо: «Після Перемоги»

Друзі, минуло уже 200 днів із початку війни. За цей час Збройні Сили України не лише зупинили ворога, а й розпочали контрнаступ....

¤ 

Єдиний номер 112: як тепер українці звертатимуться по екстрену допомогу

В Україні створять єдиний центр прийняття екстрених викликів за номером 112. Верховна Рада проголосувала за ухвалення відповідного законопроєкту. Зателефонувавши за цим номером, людина зможе отримати комплексну допомогу в екстрених ситуаціях, які загрожують здоров’ю, життю, майну, навколишньому природному середовищу або громадському порядку....

¤ 
Юна мешканка Рівного віддала подаровані кошти на потреби ЗСУ

Юна мешканка Рівного віддала подаровані кошти на потреби ЗСУ

Маленька рівнянка Лаліта Мєх з перших днів війни допомагає волонтерам....





Найпопулярніші статті:

• Розшифровка аналізу крові: [841] (16507)
• Як позбутися шпори на п’яті [850] (14460)
• Масштабна спецоперація на Рівненщині: викрили мережу «реабілітаційних центрів» [965] (12001)
• Допомога під час карантину [967] (11942)
• Коли відкриються рівненські садочки? [965] (11828)
• Живи до ста! [965] (11484)
• Рівнян запрошують на дитячий кінофестиваль «Children Kinofest» онлайн [965] (11401)
• У Здолбунові підпалили авто підприємця [965] (11394)
• Чому не варто кип’ятити воду двічі [964] (11380)
• Бюджет і ми… [965] (11330)
• Про здобутки Рівненщини - у річницю президенства Володимира Зеленського [965] (11285)
• Аудитори Рівненщини з початку року попередили порушень за процедурою закупівель на понад 72 млн грн [965] (11274)
• 4 способи, як перевірити масло на натуральність [964] (11255)
• Щоб овочі в холодильнику були тривалий час свіжими, помістіть туди звичайну губку [964] (11230)
• Що робити, якщо дитину покусали комарі [965] (11193)
• У Сергія Притули вкрали взуття в поїзді: як викручувався ведучий [964] (10998)
• ЗНО під час карантину: як складати? [964] (10730)
• «Перевірка» на коронавірус коштувала пенсіонерам понад 10 тисяч гривень [964] (10690)

ТОП-15 свіжого номера:

• Богдан Турович: «Більше 10 % рівненських школярів розпочали навчальний рік за кордоном…» (1206)
• В місті Дубно відкрили сучасний освітній простір (73)
• Які десерти можна давати малюкам, а до яких краще не привчати з раннього віку? (71)
• Юна мешканка Рівного віддала подаровані кошти на потреби ЗСУ (68)
• Копійчаний засіб, який з легкістю відпере шторку для ванної від жовтизни і бруду (67)
• Рецепти домашніх косметичних засобів: натурально, недорого, просто (65)
• Єдиний номер 112: як тепер українці звертатимуться по екстрену допомогу (64)
• Баклажан-кебаб в духовці (64)
• Перекинувся трактор з картоплею: постраждали дві особи (63)
• Віталій Коваль: «На Рівненщині заборонено казати фразу «після війни». (63)
• 7 найшкідливіших гігієнічних звичок, до яких ми привчаємо дітей (62)
• Робимо свій домашній дезінфекційний засіб для миття підлоги (61)
• Перевіряємо якість вершкового масла за допомогою горілки (61)
• Регулярне вживання цих напоїв (60)
• У голови Рівненської обласної ради – чотири заступники (60)


 Партнери 
 
Перший інформаційний канал Інтерес .
 Газета 
 

Реклама в газеті | Лист редакторові | RSS | Передплата газети

Про нас | Відгуки | Розсилка | Реклама на сайті| Реклама в газеті

© 2001-2022 Iнформацiйно-рекламне агентство "Ракурс" тел.: +38(098)0565477. Всi права збережено.


 Інформація 
 
Головний редактор - Конєв В.Л.,
тел.(098)0565477, (096)3950057

Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється

Наші сайти:
Об'ява
Pika.rv.ua
IРА Ракурс