Piвнe-Paкуpc - просто ЦIКАВА газета №916 від 07.06.2019p.
Передплатний індекс:
23429
Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477
Додати у "Закладки"

Головна (Просто цікава газета) "Рівне-Ракурс"


  Реклама в газеті "Рівне-Ракурс"

  ¤ Ракурс подій

  ¤ Ракурс політики

  ¤ Ракурс економiки

  ¤ Ракурс здоров'я

  ¤ Ракурс культури і освіти

  ¤ Ракурс спорту

  ¤ Ракурс кримінальний

  ¤ Ракурс житейський

  ¤ Ракурс інтимний

  ¤ Ракурс мандрівника

  ¤ Ракурс незвичайного

  ¤ Ракурс добрих порад

  ¤ Ракурс розваг


Пошук

RSS
Архів «РР»:
Вересень 2022p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30 31
Жовтень 2022p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
     1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
31

Новини Рівне

#Ракурс житейський

Чиє щастя більше…

Чиє щастя більше…

Я давно не бачила Віри. Років п’ять, а, може, й більше. Знала, що у свій попередній приїзд гостювала вдома Віра недовго. Побула на весіллі у доньки й одразу майнула назад, за кордон, до Італії.

– Роботу маю добру, господарів теж – гарно платять, жаль втрачати. Гроші на весілля привезла, а далі самі розберуться.

Ми не були з Вірою особливими приятельками. Просто так, жили по сусідству. Та Віра охоче ділилася подробицями зі свого життя.

Тоді, на вулиці, ми перекинулися ще кількома фразами.

– Якщо відверто, сумно мені уже вдома, незвично. Тісно у нашій двокімнатній квартирі. Куди не поткнешся – стіни. Усе якесь чуже, сіре. А згадую Неаполь, ту повагу, яку маю там, в італійській родині, і душа радіє.

Чесно кажучи, я не дуже розуміла Віру. Для мене, надто домашньої, розлука з рідними на тиждень чи два уже видавалася вічністю.

– Коли я їхала до Італії, теж так думала. Та й покидала сім’ю не з добра. На роботі мене скоротили, донька школу закінчувала, грошей на інститут треба було. А Миросько? Хіба то чоловік, що не може нормально сім’ю забезпечити? Ще й виправдовується, мовляв, інші ще гірше живуть. Він, здається, тоді навіть втішився, що я їду. А його залишаю у спокої. Кожну копійку рахував, не мала права собі ні пристойних парфумів, ні помади купити.. Одягалася з гуманітарки, а тепер ось…

Віра крутнулася переді мною, мов дівчинка, на одній нозі. Я з приємністю відзначила, що вона справді змінилася. Помолоділа, модно одягнена. Струнка, підтягнута.

– Звичайно, спочатку в Італії доводилося мені важко. Поки вивчила мову, знайшла пристойну роботу. А в Україні хіба легко? Що є доброго? Ціни ростуть, мов на дріжджах…

Помовчала і додала:

– Господи, та там, у чужій країні, нас за людей мають. Не те, що тут, удома. Чи то в державі, чи у сім’ї. Як наймичка… Пери, вари, прибирай – і дякую ніхто не скаже, хоча, в принципі, я могла б уже і не їхати, залишитися вдома. Оксана, донька, працює, та й чоловік її непогано заробляє. І Миросько влаштувався на більш оплачувану роботу. Але…

Віра загадково всміхнулася:

– Тепер для себе пожити хочеться. Там, в Італії, я вперше побувала на морі. Син хазяїна возив мене. Подобаюся я йому, ти сама розумієш. Думаєш, я відчуваю гріх? Анітрішечки. Мій Миросько замолоду мало нагулявся? Правда, я лише здогадуюся про це. Але якщо “добрі” люди мені про це казали, то диму без вогню не буває. Та й, врешті, я не черниця. І взагалі, чого їм іще треба? Оксану вивчила, гроші на весілля привезла. А Мироськові ніц-но посилки передаю. Як не з одягом, то з продуктами. За що, як ти думаєш, він і меблі нові купив, і ремонт у квартирі зробив? Звісно ж, за мої гроші.

Віра говорила, ніби переконувала саму себе, що чинить усе правильно. Власне, моя думка її особливо й не цікавила: сусідка давно розставила крапки над “і”.

Може, я б і забула цю розмову. Але поміж сусідів усе на виду. Тож невдовзі стало відомо, що Оксана, Вірина донька, народила хвору дитину. Хлопчика ледве врятували. На маля чекали кілька операцій у столичній клініці. Від усіх цих переживань захворіла й Оксана. Миросько телефонував Вірі, просив, аби повернулася додому. Адже і доньці, і внукові потрібен догляд.

Віра не приїхала. Навіть тоді, коли Олежикові виповнилося три роки і лікарі винесли остаточний діагноз: хлопчик не буде ходити. Пригадую, як Миросько ніс внука на руках, поруч ішла заплакана донька.

– Ось погляньте на неї, заспокойте хоч ви, – просив сусідів. – Бо я вже втомився повторювати, що й лікарі помиляються. Буде наш Олежик ходити. Буде, – рубанув рукою повітря, немов підвів остаточну риску. – До речі, професор у Києві так і сказав: терпіння і час – основні ліки.

Щодня, ідучи на роботу, повертаючись додому, у вихідні я бачила Мироська з Олежиком у дворі. Посивілий чоловік пригортав до себе маленького хлопчика, возив у візку. Олежикові потрібне було свіже повітря.

А котрогось дня я зупинилася від несподіванки: Миросько вів онука за руку. Несміливо, ледве-ледве хлопчик переставляв ніжки.

Їхні прогулянки збільшувалися щодня – на крок, другий. А потім була доріжка довкіл дому. І Мироськове щасливе обличчя, коли Олежик відпустив його руку.

– Діду, я сам, дивися…

– Сам, сам, ти моє сонечко, – і плакав, і сміявся Миросько. І, мабуть, лише він знав, що значили ці дитячі кроки. Коли щодня, наперекір вердикту лікарів, купав хлопчика у лікарських травах, робив масаж кволих ручок і ніг. Навіть коли донька змирилася з діагнозом, він вірив: усе мусить бути добре.

А цієї весни, на Великдень, в гості приїхала Віра. Ще більш гарна, доглянута, вишукано одягнена. Навезла усіляких подарунків, особливо малому.

– А що, перший внук, – хвалилася у дворі. – Тож має бути у нього усе найкраще. Ось ще трошки і комп’ютер куплю. Хоч я і раніше гроші висилала. Не розумію тільки, чого Оксана сердиться на мене. Сказала про це, не встигла я ще навіть поріг переступити. Мовляв, замість грошей ти ліпше була б удома сама, мамо… Забула, що я і вивчила її, і весілля справила. А коли нагадала доньці про це, то знаєте, що почула у відповідь? Те, що вона могла й училище закінчити. А заміж і без гостей та гучної забави вийти. От тобі і дяка…

Віра ображено замовкла. За мить простягає руки до внука, що зручно вмостився у Мироська на грудях.

– Іди до бабці, Олежику, іди, мій золотенький. Бабця тобі цукерок купить й іграшку, яку захочеш. Ходи, нехай потішуся тобою, бо скоро знову в дорогу.

Та Вірині руки так і зависають у повітрі. Малий щільніше тулиться до Мироська, маленькими рученятами обнімає дідусеву шию.

У цю мить я не знаю, чиє щастя більше й справжніше: Вірине – тепле, сонячне, але під чужим небом, чи Мироськове – недоспане, тривожне, але рідне, своє, огорнуте дитячими руками.

07.06.2019


Переглядів: 1394

Версія для друку

Коментарі (0):


Система Orphus

Додайте коментар:

защитный код

Анонсовані статті свіжого № 1086 від 22.09.2022p.
¤ 
Медики пояснили, чому власники собак живуть довше

Медики пояснили, чому власники собак живуть довше

Шведські вчені виявили, що власники собак на 25 % рідше вмирають від серцево-судинних захворювань або інших причин. Вчені оцінили дані 3,4 мільйона людей. У чому секрет власників собак?...

¤ 
Загубленого чотирирічного хлопчика повернули батькам

Загубленого чотирирічного хлопчика повернули батькам

Поки рідні поралися по господарству у селі Ясинець колишнього Дубровицького району, малий вирішив прогулятися. Та так захопився, що відійшов у напрямку Дубровиці на майже п’ять кілометрів....

¤ 
На Рівненщині встановлять модульні будинки, закуплені урядом Швеції

На Рівненщині встановлять модульні будинки, закуплені урядом Швеції

На Рівненщині продовжують залучати міжнародну допомогу для вирішення соціальних проблем, які є наслідками війни. Так, в області планують встановити мобільні модульні будиночки, закуплені за кошти уряду Швеції. Вони зможуть стати тимчасовим прихистком у критичних ситуаціях....

¤ 
Чи готові соціальні заклади Рівненщини до зими?

Чи готові соціальні заклади Рівненщини до зими?

Питання опалювального сезону 2022-2023 років стало одним із основних під час наради, яку ініціював голова обласної ради Андрій Карауш з директорами обласних комунальних закладів соціальної сфери. А таких на Рівненщині 12. В них проживають та отримують соціальні, медичні та психологічні послуги вразливі категорії громадян. Це здебільшого люди похилого віку та особи з різними психоневрологічними діагнозами....





Найпопулярніші статті:

• Розшифровка аналізу крові: [841] (16549)
• Як позбутися шпори на п’яті [850] (14474)
• Масштабна спецоперація на Рівненщині: викрили мережу «реабілітаційних центрів» [965] (12010)
• Допомога під час карантину [967] (11958)
• Коли відкриються рівненські садочки? [965] (11847)
• Живи до ста! [965] (11501)
• Рівнян запрошують на дитячий кінофестиваль «Children Kinofest» онлайн [965] (11416)
• У Здолбунові підпалили авто підприємця [965] (11407)
• Чому не варто кип’ятити воду двічі [964] (11405)
• Бюджет і ми… [965] (11346)
• Про здобутки Рівненщини - у річницю президенства Володимира Зеленського [965] (11298)
• Аудитори Рівненщини з початку року попередили порушень за процедурою закупівель на понад 72 млн грн [965] (11285)
• 4 способи, як перевірити масло на натуральність [964] (11282)
• Щоб овочі в холодильнику були тривалий час свіжими, помістіть туди звичайну губку [964] (11247)
• Що робити, якщо дитину покусали комарі [965] (11212)
• У Сергія Притули вкрали взуття в поїзді: як викручувався ведучий [964] (11013)
• ЗНО під час карантину: як складати? [964] (10743)
• «Перевірка» на коронавірус коштувала пенсіонерам понад 10 тисяч гривень [964] (10703)

ТОП-15 свіжого номера:

• Андрій Грухаль: «Рівнеоблводоканал» працює стабільно…» (1345)
• Збив на пішохідному переході жінку (184)
• Загинула на залізниці (176)
• Зіткнення двох авто: загинув водій легковика (171)
• Субсидії та пільги виплачуватиме Пенсійний фонд (138)
• На Рівненщині встановлять модульні будинки, закуплені урядом Швеції (111)
• Біляші (108)
• Загубленого чотирирічного хлопчика повернули батькам (105)
• Чи готові соціальні заклади Рівненщини до зими? (101)
• Ось чому краще прокидатися до 7 ранку, особливо людям похилого віку (100)
• Чисті і блискучі вікна надовго: (99)
• П’яний водій на смерть збив велосипедистку та втік (97)
• Пішохід потрапив під колеса автомобіля (94)
• Пожовклий пластик можна відновити до білого за хвилини (93)
• Медики пояснили, чому власники собак живуть довше (93)


 Партнери 
 
Перший інформаційний канал Інтерес .
 Газета 
 

Реклама в газеті | Лист редакторові | RSS | Передплата газети

Про нас | Відгуки | Розсилка | Реклама на сайті| Реклама в газеті

© 2001-2022 Iнформацiйно-рекламне агентство "Ракурс" тел.: +38(098)0565477. Всi права збережено.


 Інформація 
 
Головний редактор - Конєв В.Л.,
тел.(098)0565477, (096)3950057

Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється

Наші сайти:
Об'ява
Pika.rv.ua
IРА Ракурс