Танцівниця, атеїстка і бісексуалка:

«Я так і знала, що народиться монстр, – зізналася акушерці 27 травня 1878-го американка Мері Дункан, щойно на світ з’явилася її донька Айседора. – Ця дитина не може бути нормальною. Вона стрибала і скакала ще в моїй утробі».

Батько, банкір-невдаха Джозеф, збанкрутував і втік, залишивши Мері з чотирма дітьми на руках. Вона не могла нічого їсти, крім устриць, які запивала крижаним шампанським.

Її слова виявилися пророчими. У 13 років Айседора покинула школу, захопилася музикою й танцями. А у 18 поїхала підкоряти Чикаго. Там закохалася у свого шанувальника – 45-річного поляка Івана Міроського. Однак їхні стосунки не клеїлися. Іван був бідним, і до того ж одруженим.

«Якщо моє мистецтво символічно, то символ цей - тільки один: свобода жінки і емансипація її від сталих умовностей, які лежать в основі пуританства», - заявляла танцівниця.

Вона кинула школу, в юному віці, і зайнялася самоосвітою. Уроки балету від знаменитої балерини мадемуазель Бонфанті також швидко закінчилися. Занадто тісно було дівчині в класичних танцях.

У двадцять років молода танцівниця поїхала підкорювати Лондон. Там Айседора швидко знайшла коло шанувальників, шокуючи сувору столицю. Вона танцювала на столах, напівоголена, в короткій туніці, яка оголювала коліна, схожу на давньогрецький хітон. За таку дивину платили добре, і незабаром у Айседори з’явилися натовпи шанувальників і шалені гроші.

Під час гастролей у Будапешті до танцівниці підійшов 27-річний угорський актор Оскар Бережі:

– Я хочу познайомити вас зі своїми батьками. Їдьмо прямо зараз.

За місяць Бережі влаштував публічні заручини. Однак за тиждень до весілля він увірвався до гримерки Дункан і заявив:

– Мені запропонували роль. Неймовірну. Післязавтра починаються зйомки. У Мадриді.

– А як же наше весілля?

– Ти думаєш, що я буду жертвувати кар»єрою заради твоїх жіночих примх? Якщо є роль, то весілля не буде!

Невдовзі Дункан знайомиться з німецьким театральним режисером Гордоном Креґом. У свої 32 він уже був батьком вісьмох дітей від трьох жінок. Айседора ділила з ним свої заробітки. Коли завагітніла, продовжувала танцювати, аби було за що жити.

1906-го Дункан народжує доньку Дідру. Ледь оговтавшись після тяжких пологів, знову виходить на сцену. Якось під час одного з виступів вона непритомніє. Це ображає Гордона. Адже вона підводить його, не забезпечивши фінансування чергового проекту. Зрештою вони розходяться.

Одного дня в Парижі до гримерки Дункан зайшов 28-річний Паріс Зінґер – син винахідника швейної машинки Ісаака Зінґера. Новий шанувальник робив їй дорогі подарунки й оточував турботою. 1910-го в них народився син Патрік. Зінґер запропонував Айседорі одружитися. Однак вона заявила, що її «не можна купити». Чоловік ревнував, та Дункан не збиралася відмовлятися від своєї незалежності, фліртувала з іншими. Невдовзі після народження сина вони розійшлися.

Після Лондона Дункан відправилася в Париж, де зустріла таку ж авантюристку Лої Фуллер. У відносинах Фуллер і Дункан можна побачити і пристрасть, і любов, і ненависть, і професійні ревнощі. Більшість біографів  досі сперечаються про цей союз.

Але шляхи їх швидко розійшлися. Айседора продовжила кар’єру як самостійна танцівниця. З 1902 по 1904 роки вона багато гастролювала Європою, заснувала школи танців в Греції і Німеччині.

Кар’єра босоногої танцівниці йшла в гору. Але всі свої гроші Айседора вкладала в відкриття танцювальних шкіл і часто залишалася без копійки в кишені. Але безгрошів’я, одного разу, навіть врятувало її.

У 1915 році після гастролей в США Дункан збиралася плисти в Європу на шикарному лайнері «Лузітанія». Але кредитори влаштували скандал, намагаючись повернути свої гроші. Танцівниці довелося відмовитися від розкішної каюти і задовольнятися ліжком на більш скромному судні. Їй пощастило: «Лузітанія» була пущена на дно німецьким підводним човном недалеко від Ірландії.

За розповідями сучасників, Айседору переслідували страшні видіння. У 1913 році їй стали ввижатися дві дитячих труни і чутися похоронні марші. Вона заспокоїлася, лише коли відвезла дітей до Парижа. Там разом із гувернанткою їх відправили до Версаля. Дорогою заглух двигун, водій вийшов його перевірити. Раптом машина рушила з місця. Збивши шофера, автомобіль скотився в Сену. Діти загинули.

Від цієї втрати Айседора так і не оговталася. Галюцинації переслідували й надалі. Якось їй привиділося, що вона бачить у річці своїх дітей. Жінка кинулася на землю й заридала. Над нею схилився якийсь юнак.

– Врятуйте мене, – благала його. – Подаруйте мені дитину.

Молодий італієць був заручений. Їхні стосунки тривали недовго. Дитина, що народилася, прожила лише кілька днів.

Айседора була, як зараз це прийнято називати, епатажною персоною. В процесі танцю могла зійти в зал або закричати. Одного разу вона почала кричати зі сцени: «Я атеїстка! Атеїстка!» Іншим разом на концерті в Бостоні під завершальні акорди, розмахувала червоним шарфом: «Це - червоний! І я така ж!».

Але популярніше від цього танцівниця не стала.

У жовтні 1921 року до Дункан прийшла «золотоголова любов». Коли вона вже була готова все кинути, на вечірці, куди її запросив танцювати художник Георгій Якулов, відбулося її знайомство з Сергієм Єсеніним. У перший же вечір Айседора розділила з ним ложе.

Велелюбний поет був підкорений вільною вдачею Айседори і вже через кілька днів практично жив з нею.

До весни закохані не розлучалися, хоча їх відносини були вельми туманними і невизначеними. Айседора була старша на 18 років, багато хто ламав голову, навіщо поетові взагалі цей зв’язок. Але пристрасть була такою сильною, що Айседора навіть змінила принципам ніколи не виходити заміж, а Єсенін був готовий піти за нею навіть у пекло.

Поет мав неврівноважений характер, був запальний і емоційний, Айседора і сама могла влаштувати скандал. Навіть на людях могла роздавати ляпаси тим дамам, які заговорили з Сергієм. А після благати про прощення. У травні 1922 року пара одружилася для того, щоб Єсенін міг виїхати за кордон - в цьому Айседора бачила порятунок для їхніх стосунків.

Але покинувши рідні землі Єсенін почав спиватися, йшов з дому, скандалив і в результаті змусив дружину повернутися в Росію. Стало тільки гірше, і буквально через місяць Айседора практично втекла від скандального в хмелю коханця-поета.

Він незабаром надіслав записку, в якій були всього кілька слів: «Я люблю іншу. Одружений. Щасливий. Єсенін».

За два роки після розриву, 28 грудня 1925-го, поета знайшли повішеним у номері петербурзького готелю, де він колись зупинявся з Дункан. На аркуші паперу кров’ю з порізаної вени був написаний вірш «До свиданья, друг мой, до свиданья». До самої своєї смерті Айседора тепло відгукувалася про свого непутящого чоловіка. Згідно із законом, Дункан була спадкоємицею всього гонорару в 300 тисяч франків. Однак, від грошей Дункан відмовилася.

«Віддайте їх його матері і сестрам. Вони їм потрібніше, ніж мені ...», - сказала танцівниця.

Після розриву з Єсеніним у танцівниці було ще кілька скандальних зв’язків, в тому числі - з поетесою Мерседес де Акоста.

Останні роки життя Дункан багато пила і мало виступала. Але в свій останній день вона сіла в автомобіль свого коханця абсолютно щасливою: її кілька разів викликали «на біс», і вона повинна була їхати на зустріч з новим акомпаніатором. Автомобіль різко рвонув вперед і улюблений червоний шарф, який заплутався в спицях колеса практично обезголовив Дункан. Смерть наступила миттєво.

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: