Реклама в газеті "Рівне-Ракурс"
¤ Ракурс подій ¤ Ракурс політики ¤ Ракурс економiки ¤ Ракурс здоров'я ¤ Ракурс культури і освіти ¤ Ракурс спорту ¤ Ракурс кримінальний ¤ Ракурс житейський ¤ Ракурс інтимний ¤ Ракурс мандрівника ¤ Ракурс незвичайного ¤ Ракурс добрих порад ¤ Ракурс розваг
Пошук |
|
|
|
Червень 2025p. Пн | Вт | Ср | Чт | Пт | Сб | Нд | | | | | | | 1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
11 |
12 |
13 |
14 |
15 |
16 |
17 |
18 |
19 |
20 |
21 |
22 |
23 |
24 |
25 |
26 |
27 |
28 |
29 |
30 |
31 |
| | | | |
Липень 2025p. Пн | Вт | Ср | Чт | Пт | Сб | Нд | | 1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
11 |
12 |
13 |
14 |
15 |
16 |
17 |
18 |
19 |
20 |
21 |
22 |
23 |
24 |
25 |
26 |
27 |
28 |
29 |
30 |
31 |
| | |
|
Новини Рівне
|
|
#Ракурс житейський  Надкушене яблуко
Її називали Рибачиха. Яке її справжнє ім’я – ніхто не знав. Хата її стояла в чистому полі, обрамлене зеленим садком, наче райський острівець серед хвилюючого золотого моря пшениці. Звивиста стежка, наче змійка, вела до джерела – синього ока на обличчі Божого довкілля, а потім до вузької глибокої річки, береги якої густо поросли верболіззям, осокою та іншими травами. – О, колись тут стояв славний млин! – скажуть довгожителі нашого села, які завітають сюди.
Чоловік Рибачихи приймав клієнтів з усіх ближніх та дальніх сіл, мав гарну виручку. Цей млин збудував ще його дід. Він був куркулем, мав кам’яницю в селі. Як діда розкуркулили і забрали хату, то млин занепав, до нього ніхто не їхав. Подейкували, що мельник із Сибіру прокльони шле кожному, хто наблизиться до його млина, тай влада забороняла. А Федір, мельника син, зробив смілий виклик навісній комуністичній системі – відновив млин. Він був молодим і нарваним, як казали в селі. Один Бог знав його серце і любов до України. Баба Текля молилася за Федька три рази вдень, просячи Всевишнього вберегти його від злих людей. Сина з невісткою в Сибір вислали. І стару Теклю були б вислали, якби не її інвалідність – лежачою була, мала паралізовані ноги. Внук служив на той час в армії, в далекому Казахстані. Був ведучим співаком в ансамблі та ідейним солдатом, як про нього говорило начальство, тому й обминула його біда.
Ото повернувся Федька з армії і примітив дівчину із села сусіднього. На рибу ходив, а вона череду пасла. Познайомилися, побралися, таємно обвінчалися молоді. Федька рибаком в селі назвали, а її Рибачихою нарекли. Була сиротою, ото й пасла чужу череду за харч. Жили молоді в баби Теклі, а коли настала сталінська відлига вирішив Федір на свій хліб піти, млин відбудувати. Днями і ночами там пропадав. А неподалік, на горбочку, в чистому полі, сад посадив. Потім помаленьку хлівець звів, а так і хату глиняну. Стали жити, тяжко працювати. Хлопчик народився, а баба Текля померла. Про батьків з Сибіру чутки не було. Час минув, сад виріс, хата обросла плющем та виноградом. Жили вони бідно та весело. Не раз сплете вінок з волошок та маків, що нарве в житах Рибачиха, одягне лляну довгу сорочку і наче Мавка ходить понад річку з хлопчиком на руках, голубооким Лелем. І так мило та любо Федорові споглядати на них, аж серце мліє…
Біда прийшла, коли її не чекали. Захворів важко і зліг Федір. А до року часу помер. Затих сміх у їхній польовій хатині, у ній навіки поселився сум. Млин розвалився, син виріс і в місто далеке подався. Залишилася Рибачиха одна зі своєю довгою думою. Жила з саду та городу. Про чоловіка нагадувало кілька вуликів та єдина фотографія, на якій він молодий, усміхнений, закоханий в неї та в життя.
А час спливав, річка вужчала, але не міліла, тільки джерело било життєствердно і юно, як тоді, коли вона була щасливою.
Нині свято Спаса. Величний день. Баба Рибачиха одягнула вишиванку. До церкви, що в селі, далеко йти. Не зможе, не слухаються ноги. Вийшла в сад. Це її храм, збудований руками її Федора. Так тихо і благодатно літньої днини. Дзижчать джмелі, співають пташки, радіє сонцю все довкілля. Рибачиха ходила від яблуні до яблуні, обіймала їх, наче дітей, згадувала своє життя і коханого чоловіка. Раптом зблідла… На її улюбленій Спасівці, на гілці, побачила надкушене яблуко. Це ж хто чужий прокрався в її райський сад, хто плюнув у душу, хто посмів топтати шовкову траву і господарювати на її обійсті? Недобра хвиля підкотилася спочатку до горла, а потім до серця. Та теплий сонячний промінь лагідно торкнувся її обличчя і Рибачисі здалося, що це Федьові руки ніжно погладили її душу…
Раїса Обшарська
Коментарі (0):
Анонсовані статті свіжого № 1225 від 04.07.2025p. |
¤ Тарас Сень: «З 2000 року працюю для дітей…»Початок літа вже традиційно є «дитячим». Це не дивно, оскільки закінчується навчальний рік у школах і починаються літні канікули.Найкращого часу для дитячих розваг важко знайти. На жаль, саме дитячих літніх заходів в нас проводиться, на думку автора, замало, і це погано. Діти найбільше потребують позитивних емоцій, особливо в такий важкий час. Але є люди, які постійно працюють для того, аби малечі та підліткам влаштовувати святковий настрій. І роблять вони це дуже вдало....
| | ¤ Літо, сонце і гори: тридцять восьма поїздка церкви «Христос є відповідь» у КарпатиДіяльність церкви «Христос є відповідь» настільки різнопланова, що писати про неї можна дуже і дуже багато. Але є напрямок, який сам по собі є унікальним. Це кількаденні поїздки в Карпати, які дають можливість їх учасникам не просто відпочити в горах, що саме по собі є задоволенням та користю, а й отримати новий стимул для життя.Ініціатор та організатор поїздок пастор Тарас Сень дуже гарно та змістовно описує ці поїздки. Цього літа, з 16 по 20 червня, відбувся перший літній виїзд до Карпат, організований церквою «Христос є відповідь». Про те, як він пройшов, автор попросив розповісти Тараса Сеня....
| ¤ У двох медичних закладах Рівненщини діє електронна черга на безоплатну заміну суглобівНа Рівненщині діє електронна черга на безоплатне ендопротезування – хірургічну заміну пошкодженого суглоба (здебільшого кульшового або колінного) штучним імплантом.Ця послуга доступна у межах програми медичних гарантій у закладах, які мають договір з Національною службою здоров’я України....
| | |
|