Список речей, які змінили моє життя

Мама зустріла мене і сказала, що вони з батьком не покинуть мене і допоможуть в усьому.

«Але перш ніж ти остаточно підеш від чоловіка, – сказала мама, – виконай одне моє прохання». Вона поклала переді мною аркуш паперу, провела вертикальну риску посередині й попросила в першій колонці скласти список того, що мене дратує у Біллі настільки, що з ним неможливо жити. Я вирішила, що в другій колонці вона попросить мене написати список його позитивних якостей, і точно знала, що він буде набагато коротшим.

Ну, ось, я знала, що написати у першій колонці:

• Білл постійно розкидає свої речі.

• Ніколи не каже, куди він пішов.

• За столом гучно сякається і невиховано поводиться.

• Ніколи не робить мені гарних подарунків.

• Він неохайний і скупий на гроші.

• Ніколи не допомагає мені в хатніх справах.

• Завжди мовчить і не спілкується зі мною.

Цей список продовжувався, продовжувався, доки місце на сторінці закінчилося. Тепер я мала незаперечний доказ, що жодна жінка не стане жити з таким монстром!

Із самовдоволеною усмішкою я сказала до мами: «У другій колонці треба описати його позитивні якості, так?» Але мама відповіла, що й без цього знає його сильні сторони. Натомість вона попросила мене описати мою реакцію на кожен із його недоліків. Навпроти кожного пункту – що я робила у відповідь на таку його поведінку.

Це вже було набагато складніше, я не чекала, що мова піде про мене. Але я знала, що мама не залишить мене у спокої, доки я не виконаю також цієї частини завдання. Тож я почала писати.

Що ж я робила у відповідь?

• Сердилась.

• Кричала і плакала.

• Мені було соромно перебувати поруч із ним.

• Корчила з себе мученицю.

• Хотіла вийти заміж за когось іншого.

• Вважала, що я гідна більшого.

• І взагалі, він мене не гідний.

І цей список був так само безконечний…

Тоді мама взяла цей аркуш і розрізала його навпіл просто по цій лінії. Вона взяла частину аркуша зі списком недоліків Білла, порвала і викинула у смітник, а мені вручила частину зі списком про мене, кажучи: «Ось, візьми цей список додому і подумай про це сьогодні. Нехай дитина залишиться у нас. А потім приходь, і якщо ти твердо вирішиш піти від Білла, ми з татом допоможемо тобі в усьому».

Я повернулася до свого дому й подивилася на цей список. Без першої частини з недоліками Білла він виглядав страшно. Я бачила відображення своєї жахливої поведінки і деструктивних учинків, і тільки тоді я зрозуміла, як по-дурному поводилася весь цей час.

Потім я замислилася над тими якостями, які мене дратували в чоловікові. І я зрозуміла, що там не було геть нічого страшного і непростимого. Я була така сердита, що навіть не помічала, як мені пощастило з чоловіком, – це була хороша, не ідеальна, але хороша людина.

Я повернулася до батьків. Дивовижно, наскільки інакше я тепер сприймала ситуацію. Тепер я відчувала спокій і вдячність. П’ять років тому я обіцяла бути з ним у здоров’ї та хворобі. А тепер я жахнулася, як просто я стала готова круто змінити своє життя і ледь не залишила дитину без батька всього лише через дрібниці та хвилинне роздратування! І коли Білл прийшов з роботи, ми з сином уже чекали на нього.

І я б хотіла сказати, що Білл змінився. Але ні, він не змінився. Він і надалі робить те, що мене дратувало. Але я змінила ставлення до його вчинків. І по сьогодні я вдячна мамі, яка своєю мудрою порадою врятувала наш шлюб.

Коли Біллу виповнилося 49 років, йому поставили діагноз – хвороба Альцгеймера, йому довелося піти з роботи викладача, і я доглядала свого коханого чоловіка. І коли мій син запитав: «Мамо, а що ми робитимемо, коли тато вже не зможе нас згадати?» – я відповіла: «То ми запам’ятаємо його, запам’ятаємо коханим батьком і чоловіком, і згадаємо все, чого він навчив нас, і як він любив нас».

Беккі Зербе, була заміжня за Біллом 29 років.

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: