Нікколо Паганіні – факти і міфи

Вивчаючи біографію Паганіні, не можна знайти відомості про те, чи отримав він систематичну освіту. Листи, написані вже в зрілому віці, мають численні орфографічні помилки. Багато хто думає, що писати він навчився досить пізно. Однак, листи свідчать про наявність належних освіченій людині того часу знань, літератури, міфології та історії.

Перші музичні досліди

Антоніо Паганіні дуже любив музику, часто грав на мандоліні, дратуючи цим дружину і сусідів. Не досягнувши особливих успіхів у музиці, він сподівався, що хтось із дітей стане знаменитим музикантом. Старший син Карло любив музику, але не показав особливих здібностей. Тоді батько зайнявся Нікколо, який з ранніх років демонстрував унікальний музичний талант.

В біографії Нікколо Паганіні написано, що його перше знайомство з музикою відбулося в п’ять років. Батько почав вчити його грати на мандоліні, а через рік вони перейшли на скрипку – улюблений інструмент Нікколо. Згідно з пізніми спогадами знаменитості, батько був дуже суворий, якщо не бачив належної старанності в заняттях мистецтвом. Іноді хлопчик залишався без їжі, якщо не встигав вчасно вивчити черговий етюд. Однак, Нікколо поступово сам захопився музикою, намагаючись витягти з інструмента звуки, які вражали слухачів. Для цього йому довелося придумати свою унікальну техніку гри на скрипці.

Коли Нікколо був ще зовсім маленьким, його мамі, Терезі Боччардо, приснився сон, який батьки порахували віщим. Уві сні до неї з’явився прекрасний ангел, який сказав, що їх третьому синові уготовано велике музичне майбутнє. Батько одразу повірив у цей хороший сон. Щоб реалізувати свою мрію і передбачення, він почав посилено займатися з сином.

Після перших занять з Нікколо, він зрозумів, що той обдарований тонким слухом і вражаючою гнучкістю в суглобах. Син практично весь свій час проводив, займаючись виснажливими вправами, відточуючи техніку гри на скрипці. Коли дитина втікала або не встигала вивчити черговий музичний уривок, його замикали в темному сараї і не годували. Одного разу після багатогодинних занять у нього трапилася каталепсія. Запрошений лікар діагностував смерть. Убиті горем батьки почали готуватися до похорону. Але сталося справжнє диво – Нікколо «ожив» і подав ознаки життя в труні. Це було його друге народження.

Перший вчитель

Після одужання батько подарував Нікколо скрипку, вирішив закінчити самостійні заняття і віддав його на навчання професійному генуезькому скрипалеві Джованні Черветто. Сам Ніколло ніколи не говорив про це, але як відзначено в біографії Паганіні в «Вікіпедії», багато дослідників творчості великого скрипаля згадують про це.

Хлопчик рано почав складати музику. Вже у вісім років він порадував рідних виконанням власної сонати для скрипки. Дитячі твори Паганіні не збереглися. Хоча вони вимагали досить витонченої техніки, він успішно їх виконував. Більше нікому не вдавалося зіграти його скрипкові екзерсиси.

З 1793 року Нікколо став постійно грати під час богослужінь в кращих церквах міста Генуї. В цей період історії в Генуї та інших італійських регіонах в соборах грали і духовну, і світську музику. Одного разу його гру почув місцевий скрипаль і композитор Франчесці Ньекко, який став допомагати Нікколо відточити майстерність і повніше розкрити талант юного музиканта.

Поступово велике (за мірками того часу) місто наповнилося чутками про те, що в сім’ї дрібного крамаря Паганіні зростає музичний геній. Дізнався про це і Джакомо Коста, капельмейстер і провідний скрипаль капели собору Сан-Лоренцо. Після прослуховування він запросив Нікколо пограти в музичному ансамблі, яким керував. Шість місяців він навчався у Кости секретів скрипкового мистецтва. У біографії скрипаля Паганіні це був важливий період постановки унікальної техніки виконання.

Заняття з Джакомо, відомим і шановним в місті, відкрили для юного віртуоза можливість спілкування з творчими людьми. Нікколо знайомиться з професійними музикантами, які щиро захоплюються ним. Він почав замислюватися про початок концертної діяльності. Одного разу Нікколо побував на концерті відомого польського скрипаля Августа Дурановского. Після цього він твердо вирішив почати сольну кар’єру. З великим піднесенням молодий скрипаль почав готувати свій концерт.

У біографії Нікколо Паганіні зазначено, що його перший публічний концерт (тоді це називали академією) відбувся 31 липня 1795 року. Маестро було всього 12 років, виступ відбувся у міському театрі. Профранцузьки налаштована генуезька публіка особливо тепло вітала виконання власного твору юного скрипаля і композитора «Варіації на тему Карманьоли». Концерт пройшов із шаленим успіхом. Після цього на юне дарування звернули увагу найбагатші меценати міста. Гроші, зібрані за концерт, планувалося витратити на поїздку в Парму, щоб вступити на навчання до відомого викладача і композитора Алессандро Ролу.

Під враженням від музичного дарування відомий меломан маркіз Джанкарло ді Негро, дізнавшись, що талановитий хлопчик зростає в небагатій родині, бере Нікколо під своє заступництво. Меценат організовує поїздку молодого музиканта в супроводі його батька у Флоренцію. Тут він на прослуховуванні у відомого місцевого скрипаля Сальваторе Тінті виконав свій твір «Варіації…». За свідченням укладача першої біографії Н. Паганіні Конестабіле, той був вражений дивовижною майстерністю юного генуйця, його незвичайною технікою і чистотою виконання.

Другий концерт, який тепло прийняла місцева публіка, дозволив зібрати гроші, необхідні для поїздки в Парму. Коли Паганіні (батько з сином) приїхали до Ролу, він нікого не брав із-за хвороби. У вітальній кімнаті, куди їх провели, на столі лежала скрипка і ноти твору, написаного господарем. Нікколо, скориставшись інструментом, зіграв з листа концерт, написаний напередодні. Ролу, здивований звуками свого твору, вийшов до гостей. Побачивши , як грає на скрипці хлопчик, він сказав, що вже нічому не може навчити того.

Алессандро Ролу направив їх проконсультуватися до Фердинандо Паеру. Зайнятий постановками опер у багатьох італійських містах, той не мав часу для занять з Нікколо. Він рекомендував його віолончелісту Гаспаре Гіретті. Завдяки фінансовій підтримці свого покровителя, який став його справжнім другом, Паганіні продовжує свою музичну освіту. Новий викладач навчає його писати музику, використовуючи тільки перо і папір, дає уроки гармонії і контрапункту. Цікавий факт у біографії Паганіні – він вперше написав в «розумі» (не використовуючи жодного інструменту) 24 чотириголосні фуги і кілька скрипкових п’єс і концертів. Жоден із цих творів не зберігся. Нікколо не хотів розкривати секрети своєї майстерності, тому майже не афішував написані ним твори.

У біографії Паганіні зазначено, що його перше концертне турне відбулося в 1797 році. Воно проходило в кількох італійських містах, включаючи Мілан і Флоренцію. Після гастролей він разом з сім’єю поїхав в батьківський будинок в долині Польчевера, де самостійно вправлявся, прагнучи довести техніку виконання своєї гри до досконалості.

У грудні 1801 року він позбувся опіки батька, отримавши посаду першої скрипки оркестру міста Лукки. У цьому місті Нікколо закохується в знатну даму. Незабаром вони їдуть до її маєтку. Там він прожив три роки, займаючись сільським господарством і грою на гітарі, для неї в дуеті зі скрипкою він написав 12 сонат. В перші роки самостійного життя у нього було дві пристрасті – жінки і карткові ігри. Ніккола міг програти все. Тільки музика дозволяла потім поправити фінансовий стан.

Повернувшись в Лукки на запрошення Елізи Бонапарт, з якою у нього був роман, Паганіні стає придворним музикантом і диригентом оркестру. Для своєї коханої він складає і виконує п’єсу «Любовна сцена» для двох струн – ля і мі. Пізніше з великим успіхом він виконує при дворі сонату, присвячену дню народження її брата, – «Наполеон», яку він написав для струни сіль. В цей же час Паганіні пише «Великий скрипковий концерт мі-мінор».

У 1808 році Паганіні вирушає в концертний тур по Італії, вражаючи всіх не тільки своєю неймовірною технікою гри, але і загадковим виглядом, а часом і ексцентричною поведінкою. На одному з концертів у нього лопнула струна, але він продовжив виконання, вразивши глядачів. Далі він працював у Флоренції, куди переїхала Еліза, яка отримала від брата у володіння герцогство Тосканське. Наприкінці 1812 року він покидає придворну службу і фактично втікає в Мілан.

Приблизно в 1813 році, перебуваючи під враженням танців чаклунок з балету «Горіх Беневенто», Паганіні складає найвідоміший свій твір «Відьми» для скрипки з оркестром, варіації на четвертій струні. Він дав 11 концертів у «Ла Скала», виконуючи варіації з приголомшуючим успіхом. Глядачі були вражені бездоганним і незвичайним виконанням.

У 1825 році в Ніколло і у молоденької співачки Антонії Бьянкі народився син Ахил. Відносини були дивними, вони багато зраджували один одному і не приховували цього. У 1828 році вони розлучилися, але син залишився з ним. Нікколо давав багато концертів у різних країнах Європи, вимагаючи виплати великих гонорарів, щоб забезпечити безбідне майбутнє сина, якому він залишив у спадок кілька мільйонів франків. Його творчістю захоплювалися не тільки прості любителі музики, але і знамениті композитори. Це були кращі роки в творчій біографії Паганіні. Коротко своє враження про гру Нікколо описав Ференц Ліст. Воно полягало лише в двох словах: «надприродне диво».

У 1834 році Нікколо вирішив закінчити гастрольну кар’єру і повернувся на батьківщину, так як його слабке здоров’я було остаточно підірвано виснажливими гастролями. У біографії Паганіні записано, що його останні концерти відбулися в 1836 році в Ніцці, незважаючи на погане самопочуття маестро. Потім він зовсім зліг. У нього вже не залишилося сил навіть тримати скрипку. Нікколо вже нікуди не виходив. Помер великий скрипаль 27 травня 1840 року в Ніцці, трохи не доживши до 58-річчя.

Ніколо Паганіні був масоном. Він написав масонський гімн і виконав його в ложі Великого Сходу Італії; документи товариства теж підтверджують його приналежність до масонів. Свою улюблену скрипку роботи Гварнері віртуоз заповів рідному місту, Генуї (маестро не хотів, щоб на ній хтось грав після його смерті). Пізніше інструмент отримав ім'я «Вдова Паганіні». Також в колекції скрипок віртуоза були роботи Страдіварі і Аматі.

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: