Отже, роботодавець має право, з його ініціативи, звільнити працівника з роботи у разі невідповідності його займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров’я.
Невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі має бути доведено працівникові власником або уповноваженим ним органом, тому що саме він є ініціатором звільнення.
Згідно з п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» за цією підставою можуть бути звільнені працівники тільки в тому випадку, якщо будуть встановлені фактичні дані, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або втрати здоров’я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов’язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров’я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу.
Заступник начальника відділу з питань праці Управління інспекційної діяльності у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Юрій Морозюк