З цим погодилася і заступник начальника управління освіти облдержадміністрації Галина МАЙБОРСЬКА. “Це одне із наших стратегічних завдань - розвинути та розширити мережу дошкільних закладів освіти Рівненщини, - розповідає пані Галина. - Загалом в області діє 251 дошкільний заклад. І майже 36 відсотків дітей дошкільного віку перебувають у дитсадочках. Це є не високий показник, адже на загальнодержавному рівні він становить 51 відсоток. Проте, за сприянням управління освіти і науки, відділів і управлінь, які функціонують у містах і районах, нам впродовж всього навчального року вдалося збільшити даний показник від 29 відсотків до 36-ти. Додатково почали функціонування 15 дошкільних закладів”.
Галина Майборська повідомила, що днями начальники управлінь та відділів освіти усієї області прозвітували щодо роботи в сфері вирішення цієї проблеми. Покращилися справи в Березнівському, Корецькому, Рівненському, Володимирецькому районах. Гостріше стоїть питання у Демидівському, Сарненському, Дубровицькому та Млинівському. Важливим аспектом роботи у цій справі є те, що багато дитячих садочків знаходяться у власності сільських і селищних рад. Зрозуміло, що їх бюджет не здатен повністю забезпечити гідні умови роботи дошкільних закладів.
Щодо влаштування в дитячий садочок у самому Рівному, то, виявляється, ніяких черг немає. За словами заступника начальника управління освіти, “склалася така ситуація, коли батьки хочуть віддати дитину лише в престижний заклад, найчастіше в центрі міста. Саме тому ці садки катастрофічно переповнені. Тоді як на периферії місця завжди є”. Автор статті сказала б, що йде вперта боротьба “за місце під сонцем”.
Вирішення проблеми ускладнює і те, що багато мам віддають діток у садок у віці до трьох років. Тому ясельні групи розписані на рік і більше вперед. Лише 52 відсотки дітей п’ятирічного віку охоплені дошкільною освітою. Ще розумію, коли батьки працюють і дійсно не мають з ким залишити малюка. Але ж багато матерів перебувають у декретних відпустках, а іноді по півроку не водять діточок у садочки (просто “тримають” місце). Так, плата за харчування невелика і з нинішніми виплатами соціальних допомог на дитину до трьох років чимало батьків можуть собі це дозволити.
Ось так і живемо. Сидячи вдома, дитину не прогодуєш і не одягнеш. Треба знаходити якийсь компроміс і ставитися до цього питання з більшою увагою та зацікавленістю, адже воно потребує нагального вирішення. Вважаю, кошти (чи бюджетні, чи спонсорські) на таку справу - розвиток і розширення структури закладів, з яких починається формування особистості дитини, - варто пошукати.