Криза бюджету: між бажаннями і можливостями

Провал бюджетного процесу стався внаслідок незгоди бюджетного комітету з основними показниками, які запропонував уряд. Зокрема, депутати вимагали, з одного боку, збільшення соціальних виплат та дефіциту бюджету до трьох відсотків, а з іншого – відмовилися від пропозицій уряду зменшити податкове навантаження на економіку на один відсоток.

Нагадаємо, що згідно з Бюджетним кодексом, для прийняття проекту бюджету у першому читанні парламент повинен погодитися з висновками і пропозиціями Бюджетного комітету до урядового проекту бюджету, після чого Кабінет Міністрів має доопрацювати проект бюджету з урахуванням пропозицій парламенту до другого читання.

Коментар

Юрій Бойко, лідер Республіканської партії України:

“У проекті бюджету-2006 закладено декілька мін уповільненої дії. Такими “мінами” є збільшення соціальних виплат, недостатнє фінансування місцевих бюджетів, розрахунок видатків та доходів на основі нереальних прогнозів росту ВВП та рівня інфляції.

Досвід бюджету-2005 свідчить про те, що високі соціальні затрати в бюджеті-2006 можуть привести до росту споживацьких цін. Сьогодні понад 90 відсотків витрат місцевих бюджетів – це зарплата та соціальні витрати. Дефіцит коштів на це вже складає 1,4 мільярда гривень. Такі бюджетні диспропорції збережені й у проекті бюджету на наступний рік. Вони роблять неможливими інвестиції в розвиток комунальної інфраструктури громад.

Назвати бюджет-2006 “бюджетом розвитку” важко: сьогодні на капітальні витрати йде менше 10 відсотків вільного бюджету, а на наступний рік інвестиційну складову планують збільшити всього на чотири мільярди гривень.

Безумовно, держава повинна виконувати взяті на себе соціальні зобов’язання. Але нове підвищення соціальних стандартів повинне закладатися в бюджет лише з врахуванням реальних можливостей економічного росту”.