Чи потрібна медикаментозна підтримка при лікуванні ігрової залежності?

Ігрова залежність, або лудоманія, давно перестала бути лише проблемою волі чи моральних цінностей. Це психічне порушення, яке визнається медичною спільнотою як серйозне захворювання, що вимагає комплексного підходу. Одне з частих питань, яке виникає у родичів і самих пацієнтів: чи потрібні медикаменти для лікування лудоманії, і коли їх застосування є виправданим?

Психічний стан гравця та потреба в лікарських засобах

На початкових етапах формування лудоманії людина може здаватися абсолютно здоровою. Але з часом психологічна напруга, втрати грошей, руйнування стосунків і постійне перебування у стані очікування виграшу призводять до емоційного виснаження. У таких випадках часто діагностуються супутні розлади: депресія, тривожність, безсоння, панічні атаки.

У багатьох випадках виникає потреба в допомозі спеціалістів, які працюють із залежностями. Під час первинної діагностики фахівець може рекомендувати звернутися до психіатра або психотерапевта, який призначить медикаментозну підтримку.

Коли медикаментозна терапія є обов’язковою

Є кілька ситуацій, коли застосування препаратів стає необхідним:

• Наявність депресії або тривожного розладу. Гравці, які втратили роботу, сім’ю або потрапили в борги, часто стикаються з психічними порушеннями, які неможливо подолати лише психотерапією.
• Симптоми абстиненції. Як і при інших видах залежностей, при припиненні гри можуть виникати емоційні «ломки» — агресія, дратівливість, апатія, неспокій.
• Порушення сну. Безсоння або нічні напади тривоги часто супроводжують людину після відмови від гри.
• Неврологічні або психосоматичні прояви. Наприклад, тремор, біль у шлунку, головні болі, серцебиття.

Для таких станів спеціалісти можуть призначити антидепресанти, транквілізатори, нормотиміки або інші засоби, залежно від клінічної картини.

Під час гострої фази ігрової залежності, коли людина переживає психологічний зрив, медикаментозна допомога може бути єдиним засобом стабілізації її стану. Саме тому багато фахівців радять починати лікування не лише з психотерапії, а й з правильно підібраної фармакотерапії.

Медикаменти не лікують залежність, але допомагають боротися з її наслідками

Варто розуміти, що медикаменти не знімають саму залежність — вони працюють із симптомами. Тобто антидепресанти не позбавлять людину бажання грати, але зменшать глибину депресивного стану, допоможуть зосередитися на терапії. Транквілізатори знімуть тривожність, але не сформують навички подолання тяги до гри.

Саме тому медикаментозна підтримка не може бути єдиним способом лікування. Її обов’язково слід поєднувати з:

• Індивідуальною психотерапією;
• Груповими заняттями з психокорекції;
• Роботою з родиною залежного;
• Підвищенням усвідомленості власної поведінки та навчанням технікам саморегуляції.

На етапі стабілізації стану лікар поступово знижує дозування препаратів або повністю відміняє їх, залишаючи лише психотерапевтичну підтримку.

Поширені препарати при ігроманії

Лікування ігроманії не має єдиного протоколу, оскільки залежність має психологічну природу, а не хімічну. Проте в медичній практиці застосовуються:

• Антидепресанти — для лікування тривалих депресивних станів, втрати мотивації, хронічної апатії.
• Транквілізатори — при тривожних розладах, панічних атаках, емоційній нестабільності.
• Антипсихотики — у випадках тяжких психічних порушень, галюцинацій або параноїдальних симптомів.
• Нормотиміки — для стабілізації емоційного стану.
• Препарати для поліпшення сну — у разі безсоння чи нічної тривожності.

Призначення ліків має відбуватися виключно лікарем. Самолікування у випадку лудоманії неприпустиме, оскільки може призвести до посилення симптомів або появи нових проблем.

Фармакотерапія у рамках стаціонарного лікування

У реабілітаційних центрах медикаментозна підтримка є частиною комплексного підходу. Спочатку проводиться повна діагностика психічного та фізичного стану, після чого команда спеціалістів — психіатр, психолог, терапевт — формує індивідуальний план лікування.

Зазвичай на перших тижнях перебування у центрі акцент робиться на медикаментозному стабілізуванні пацієнта, а далі починається активна психотерапевтична робота.

Чи можна вилікуватися без медикаментів?

Такі випадки можливі. Особливо, якщо залежність знаходиться на ранніх стадіях, і людина має достатній рівень усвідомлення своєї проблеми. Але статистика свідчить, що без медичної підтримки лікування триває довше, ризик зриву вищий, а психічне здоров’я відновлюється повільніше.

Окрім того, не варто забувати, що у більшості ігроманів спостерігається не лише сама залежність, а й супутні розлади. І саме вони потребують корекції медикаментозними засобами.

Роль лікаря у процесі одужання

Наявність фахівця, який контролює стан пацієнта, веде облік змін у його поведінці та психологічному стані — це ключ до ефективного відновлення. Лікар допомагає мінімізувати побічні ефекти препаратів, коригує дозування, відповідає за безпеку пацієнта.

Психіатр або психотерапевт, що має досвід роботи з лудоманами, також виступає своєрідним провідником між тілом та психікою людини. Він бачить ті аспекти, які сама людина може не помічати або недооцінювати.

Підсумки: коли медикаменти — друг, а не ворог

Медикаментозна терапія — не чарівна пігулка, яка вилікує ігроманію. Але це важливий інструмент у боротьбі зі станами, які заважають людині прийняти допомогу та пройти повний курс реабілітації.

Поєднання фармакологічної підтримки з психотерапією, соціальною адаптацією та підтримкою родини дає найкращий результат у боротьбі з залежністю. Не варто ігнорувати силу медицини — у кваліфікованих руках вона здатна рятувати життя.

Якщо потрібна допомога у лікуванні ігроманії у Черкасах, зверніться до спеціалізованих центрів — https://rehab24.org/lechenie-igromanii-v-cherkassakh.html

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: