Що ж приваблює людей днювати у лісах, навіть порушувати закон перетину державного кордону? Заробітки! Нині оптовики дають за кілограм журавлини 3-5 гривень. За день реально назбирати одній працьовитій дорослій людині мішок, а це приблизно 40 кілограм. Дехто із селян зібрану клюкву заливає водою і ставить у погріб - так вона добре зберігається. Як закінчується сезон збору - продають її вдвічі дорожче. Так і живуть.
Сьогодні жителі прикордонних сіл вирушають до лісу всією родиною. Діти навіть не завжди встигають вчити уроки: зі школи - відразу йдуть до лісу. А деякі школярі у цей час зовсім не відвідують навчальні заклади. Розкидають посеред лісу табори і там ночують. Мотивують - треба не пропустити нагоду, щоб покращити своє матеріальне становище. В той же час, якщо проїхатися Старим Селом, яке межує з Білоруссю, можна побачити гарні, доволі розкішні будинки, де в багатьох дворах стоять легкові авто, інші транспортні засоби. Отож, не скажеш, що люди тут геть бідні! Майже кожна родина - багатодітна. Що цікаво, сім’ї переважно живуть на соціальну допомогу і, безперечно, на дарах лісу.
За словами першого заступника голови Рокитнівської райдержадміністрації Анатолія МАРТИНЮКА, органи влади району спільно з прикордонниками щороку на початку вересня ведуть роз’яснювальні бесіди з головами сільських рад, із людьми на сходах сіл.
- Неодноразово зустрічався з селянами, - говорить пан Анатолій, - пояснював, що перетин кордону є порушенням закону. Чимало людей, особливо старшого віку, цього не розуміють: звикли за радянських часів вільно пересуватися по території двох держав. Корінь проблеми - у світогляді мешканців прикордонних сіл, які завжди вважали і вважатимуть білорусів своїми братами. Але ж кордон є кордон…
Партнери 