Вибори, які ми пережили

Тридцяте вересня 2007 року

Дивина: порожні тролейбуси та маршрутки курсують містом - держава дала вказівку запустити громадський транспорт у день виборів на годину раніше. Цим скористалися члени виборчих комісій, яким вже о шостій треба було бути на дільниці…

Виборча дільниця. Сонні, “напудрені,” з парадними зачісками та у святкових блузочках-сорочечках члени виборчої комісії були зосереджені. Голова комісії наголосила, що до виборців треба посміхатися, бути ввічливими, а головне - уважно виконувати свою роботу. А секретар дільниці показала на повні торби з продуктами, які були закуплені на цілий день для членів виборчої комісії, і розмова плавно перейшла у побутове русло. Стимулом для розслаблення після виборів для когось стала закуплена горілка, через яку потім виникло непорозуміння.

Ось принесли бюлетені. Тут з ними носилися, як із кришталевою вазою - акуратно та обережно. Особливо - голова комісії, і зрозуміло, чому, - адже за втрату доведеться відповідати найперше їй. “У кого в мобільному телефоні є запис гімну України?”, - раптом запитала голова комісії, - “Ні в кого немає? Ну, тоді будемо співати вживу!” - підняла нам настрій жінка.

“Голосуй, доцю, за цього депутата!”

Перед початком офіційного відкриття дільниці в присутності спостерігачів опломбували виборчі скриньки. Всі були в очікуванні початку виборчого процесу. О сьомій ранку всі піднялися, поклали руку на серце і заспівали “Ще не вмерла Україна”. Правда, мляво вийшло, але свій обов’язок виконали - факт. І лише після цього перший виборець мав можливість проголосувати.

До одинадцятої години дня на дільниці було відносно спокійно, а з третьої - почали формуватися черги. Люди переважно запитували у членів комісії, які знаки потрібно було ставити у бюлетені, а ще тишком-нишком допитувалися, за кого ми голосуємо.

Один дідусь пошепки агітував автора цих рядків: мовляв, всі вони козли, ті депутати, тільки той-то може щось людське для країни зробити, тож голосуй, доцю, за нього! Доводилося пояснювати людям, що голосування - справа індивідуальна та конфіденційна.

Цікаво, що деякі виборці умудрялися заходити в кабінку по двоє-троє. Було й таке, що туди завітала ціла сім’я - чоловік, дружина та двоє дітей. Як вони там помістилися - в голові не вкладається! Звісно, порушення відразу усувалися. Не обійшлося і без п’яних громадян, які приходили на дільницю переважно після шостої вечора. На щастя, вони поводили себе стримано, якщо не зважати на те, що один чоловік не міг з першого разу потрапити до кабінки…

Десята година вечора… Урочисте закриття дільниці. Тиша. Наступає важливий момент - кожен звітується за використані і не використані бюлетені. Холоне серце, трусяться руки. Рахуємо корінці. Повідомляють, що не сходиться кількість корінців із наявними бюлетенями. Тут навіть спостерігачі “прокинулися”! Знову все перераховуємо. І так - тричі. Нерви на межі. І ось нарешті кажуть, що все добре! Просто, втомлені за цілий день, неправильно порахували. “Ху-у-ух!” - всі полегшено видихнули повітря.

З кабінок

крали ручки…

Потім почергово з кожної скриньки висипали бюлетені і рахували вголос. Ми дружно сіли за стіл і складали бюлетені окремо по партіях. Більше тридцяти бюлетенів виявилося недійсними через те, що люди ставили по кілька хрестиків у квадратиках навпроти кандидата у парламент, вписували свої прізвища, робили незрозумілі позначки в невстановлених для цього місцях (а в Ялті, як повідомляє “Кореспондент”, одну із лідируючих партій виборець послав у бюлетені на три “веселі” букви).

Потім слідував процес складання протоколів. Його перервало сумне повідомлення про зникнення в кімнаті для відпочинку членів дільниці пляшки горілки, яка чекала на закінчення виборчого процесу. У декого “здали” нерви… Членам дільничної комісії довелося червоніти через гострі висловлювання окремих колег, які не соромилися навіть спостерігачів. На щастя, вони так і не зрозуміли, що було предметом суперечок. Н-да… Як пізніше з’ясувалося, у члена виборчої комісії пропала кофтинка, на яку ми потім усі “скидалися” по кілька гривень. Чесно кажучи, в душі залишився неприємний осад від цих моментів. В одній із кабінок пропала ручка. Це, панове, мабуть, українська ментальність! Прикро…

Після виборів народжуються нові сім’ї!

Після побутових “розборок” порахували голоси. Невикористані бюлетені порізали частково ножицями і запакували для звітування.

Десь о п’ятій годині ранку, в супроводі працівника міліції, голова комісії та двоє представників лідируючих партій поїхали здавати документи у виборчий округ, що розміщувався у приміщенні міської ради.

Тут можна було побачити цікаву картину - деякі представники виборчих дільниць сиділи (спали) біля ящиків із бюлетенями. Більше двадцяти працівників міліції замість того, щоб патрулювати вулиці, стерегли бюлетені. Майже всі дрімали в коридорах - на стільцях, тумбочках, столах (добре, що не на коробках з бюлетенями!) Дехто із присутніх відверто заявляв, що таке бачить вперше.

За кілька годин дійшла черга здавати бюлетені з протоколами і до нашої дільниці. О-пля! Один протокол був складений неправильно! Повернули. Довелося все переробляти і знову здавати ці важливі документи. Словом - виснажлива справа, ці вибори! Та ну їх!

Попри все є один приємний момент - серед членів виборчої комісії можна знайти справжніх друзів! Навіть свою долю. Так, Олег та Ірина, які брали участь в організації виборчого процесу, розповіли, що познайомилися на останніх президентських виборах на виборчій дільниці. Одружилися. На нашій дільниці теж почали формуватися пари… Отже, дякуючи виборам, будемо мати не лише новий парламент і новий уряд, але й нові сім’ї!

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: