Рівняни - другі по Україні у спортивному туризмі,

Кубок зібрав спортсменів восьми областей України: Київської, Вінницької, Сумської, Луганської, Івано-Франківської, Волинської, Рівненської, дві команди Закарпатської, а також окрему команду м. Рівного. Всі вони мали можливість показати себе в орієнтуванні (проходженні контрольних пунктів), на технічних етапах (різноманітних спортивних спусках, підйомах, переправах), у витримці, кмітливості, згуртованості. Для більш ефективного орієнтування майже всі групи туристів об’єднались по дві, і в такому складі дійшли до фінішу. Спортсмени м. Рівного підкоряли Карпатські гори пліч-о-пліч із волинянами. Помітним було лідерство команди м. Рівного у ході змагань, яка, стартувавши сьомою, проходила контрольні пункти першою, обігнавши суперників, а також показала кращий час на технічних етапах, допускаючись лише незначних помилок.

Не обійшлось без інцидентів: головний суддя змагань Парчевський І. А. допомагав одній із команд-учасниць, а саме спортсменам Рівненської області, порушивши тим самим низку правил. Найбільше обурив команд-суперниць неправомірний дозвіл цій же команді “перестартувати етап” у нереальний для таких змагань час з явною метою подарувати їй перше місце. На такі дії посипалися протести, які не були розглянуті апеляційним журі, а лише Парчевським І. А. і кількома представниками Головної суддівської колегії.

Кубок України проводився без наявності умов змагань у письмовому вигляді, учасники керувались лише “Положенням” і власними знаннями. Така помилка призвела до того, що умови, які існували лише в усному вигляді з вуст головного судді, невиправдано змінювалися, вносячи деструктивні зміни у хід змагань. Капітани декількох команд дійшли висновку, що “кваліфікації головного судді недостатньо для передбачення усіх нюансів, які можуть виникнути під час змагань”. На даний момент Федерація України зі спортивного туризму розглядає протест на дії Парчевського І. А.

Маршрут Кубка виявився фізично неможливим для проходження за часом, оскільки команди, намагаючись слідувати йому, щодня розпочинаючи ходьбу о 9-й ранку, а закінчуючи вночі, долаючи по 25-30 км, все-таки не змогли досягнути усіх вершин і запропонованих точок. Відомо, що команди Вінницької та Київської областей підкоряли г. Пікуй (більше 1400 м.н.р.м) о 5-й ранку. Не було часу достатньо намилуватися казковими Закарпатськими краєвидами за “шаленою гонкою”, адже серед поданих контрольних пунктів були такі унікальні місця, як г. Маковиця, г. Пікуй, Водоспад Воєводин, г. Велика Ясенівка, г. Дунаука, г. Менчул та інші.

Шкода, що попри вдалу концепцію, організація змагань мала такий несерйозний характер. Хотілося б, щоб це був не останній Кубок України зі спортивного туризму. Є сподівання на більш сумлінну працю організаторів і суддів.

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: