Олександр Данильчук: “У Швейцарії куті, на жаль, не готують”

- Олександре Юрійовичу, які зміни приніс минулий рік у ваше особисте життя?

- 2007 рік для мене - це, перш за все, одруження сина, яке, до речі, співпало з днем виборів. Це дійсно подія, варта захоплення та відзнаки, а особливо радості за те, що мій син нарешті знайшов свою другу половинку. Адже вона для нього - міцна точка опори на все подальше життя. Люблю невістку, як рідну дочку. Катерина у нас майбутній психолог. І, дивлячись на щасливого сина, я ще раз переконався, як нам, чоловікам, необхідні жінки! (Посміхається - Авт.)

Звісно ж, дуже важливою у моєму житті стала перемога Блоку Юлії Тимошенко на останніх виборах. З’явилася надія на стабільність у державі.

- А як зустрічали Новий рік? Можливо, є якісь особливі традиції його святкування?

- Головна традиція - це зустрічати Новий рік у родинному колі. Останні п’ять років я відзначаю це свято з сім’єю в оселі під Києвом.

Як зазвичай, святковий стіл був пісний. Вже на Різдво буде дійсно багата вечеря...

У найближчі дні вирушаємо до Франції, на гірськолижний курорт. Я взагалі люблю зимові види спорту. Звісно, після футболу. (Знову усміхається - Авт.)

- Ялинку живу встановили?

- А у нас біля будинку росте жива-живісінька ялинка. От ми її і прикрасили. Дотримуюсь думки, що зрубана ялинка, яка в прямому сенсі просто знищена, не додасть Новому року святковості.

- А самі вмієте готувати?

- Тільки вівсянку...( І знову посміхається - Авт.)

- Пане Олександре, розкажіть, будь ласка, про свою сім’ю. Я чула, Ваша дружина Галина займається благодійністю, а найменшенький Микита захоплюється футболом...

- Так, дружина постійно допомагає школам - інтернатам Рівненщини. Вона у нас справжня бізнес-вумен, тому користується своїми зв’язками, закликає партнерів, колег, знайомих допомогти дітям з неповноцінних сімей. Що цікаво, Галина спрямовує цю допомогу на практичні завдання: купує техніку, обладнання для майстерень, де навчаються діти. На її думку, найважливіше забезпечити майбутнє покоління якимись життєвокорисними навиками. Нещодавно дружина передала комп’ютери, оргтехніку, спортивний інвентар для Великомежирицької школи-інтернату, а пислосмок та солодощі - вихованцям обласного дитячого спеціалізованого будинку в Рівному.

Микитка зараз дійсно захоплюється футболом, а ще грою на гітарі. Та найбільше - навчанням. Він дуже серйозно до нього ставиться.

Дочка Яна здобуває освіту дизайнера інтер’єру. Вчилася у Кембріджському коледжі, але захотіла продовжити освіту в Україні, ближче до сім’ї.

А от старший Дмитро вже закінчив Національний університет імені Шевченка за спеціальністю юрист. Ми з дружиною намагаємося не впливати на їх подальший життєвий вибір. Чи підуть вони в політику, чи займатимуться бізнесом - не важливо. Головне, щоб лишалися людьми з високими моральними принципами.

- І наостанок, Олександре Юрійовичу, чи вірите, що символ року - Пацюк - може вплинути на Ваше життя?

- Так. Думаю, що наступний рік стане новим етапом у моєму житті, принесе щедрі плоди у роботі, в особистому житті. Може, внука дочекаємося...

Й головне, вірю, що 2008 рік стане по-справжньому щасливим для всієї України й українського народу.

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: