На світ дивляться очима пісні

А в нашому місті проживає більше півтисячі людей, які давно не бачать сонячного світла. Одні з них просиджують увесь час переважно вдома, інші ж переконані, що життя потрібно цінувати в будь-якому стані. Тому, не втрачаючи оптимізму, наповнюють кожен день позитивними емоціями та радістю, котру, окрім люблячих родичів, дарує їм пісня.

Подібних оптимістів об'єднує хор «Ветеран» рівненського правління українського товариства сліпих (УТОС), на репетиції якого і побувала кореспондент «РР». Цього року хор відсвяткував свій ювілей - 30 років від дня створення, але його учасники ще пам'ятають перші мистецькі кроки, коли керівником та наставником хору був Микола Собецький. І хоча його вже немає поміж нас, та кожен, хто був знайомий з цією видатною людиною, захоплюється його ентузіазмом та творчим натхненням.

Нині хор нараховує 30 учасників, які, за їхніми ж словами, закохані у пісню і без неї просто не уявляють свого життя. У кожного з них - своя доля і проблеми, але об'єднує їх дружба і мелодійне звучання українських композицій. Доки нинішній художній керівник акомпанував артистам, староста хору Парасковія Юдіна розповідала про буття творчого колективу:

- Життя людей, які мають вади зору, не назвеш легким. Декого з них можна побачити, йдучи на ринок. Вони ходять між базарними рядами і співають пісні, молитви, а на Різдвяні свята - колядки та щедрівки. Скрутне становище і маленькі пенсії змушують людей шукати допомоги хто як може. Щодня їм доводиться стикатися з масою проблем, але вони їх долають, не втрачаючи смаку до життя. В цьому їм допомагає участь у нашому хорі, який не лише співає, а й влаштовує різноманітні веселі вечори. На різні свята ми любимо організовувати такі собі «вогники» зі співами, танцями, лотереями і призами. Літом часто виїжджаємо на природу, де також проводимо різноманітні веселі конкурси зі смішним підтекстом.

- Ось, наприклад, проводили конкурс «Міс осина талія», - продовжує розмову солістка хору Геонефе Лучинська, - де головний титул здобула найповніша учасниця нашого творчого колективу. На базі хору існує й чоловічий вокальний ансамбль «Оберіг», тому серед його учасників було розіграно титул «Містер лисина». До речі, хоча ансамблю ще й року немає, він влітку посів друге місце на всеукраїнському фестивалі в Євпаторії. Виступали ми також у Коростені, Львові, Чернівцях та й майже по всій Україні. У нашому репертуарі - переважно українські пісні, але є й російські композиції.

Живе разом з хором і величезний кіт на ім'я Граф. На кожній репетиції він сидить на руках у когось із жіночок і, як твердять учасники хору, має музичний слух і вже вивчив усі пісні з репертуару «Ветерана».

У подарунок хор виконав кілька композицій і для кореспондента «РР». Зізнаюся, що пісні, в кожну з яких артисти ніби вкладають частинку власної душі, звучали по-особливому, проникаючи у найвіддаленіші куточки серця. Слова композицій линули, немов лелеки в небі. Єдина різниця, що птахи відлітають у теплі краї, а пісні залишаються, аби радувати оточуючих своїм безмежжям.

На майбутнє керівник «Ветерана» задумав організувати конкурс колядок, і кільком учасникам хору запропонував побути у ролі суддів. Ті ж одразу відповіли: «Бути суддями - не для нас. Ми краще співатимемо на радість людям, аби тільки було кому нас слухати».