Бо не так “пахла”

Злидні загартовували Рижого, але й зробили довірливим. Коли мисливці відстрілювали в місті бродячих собак, отримав заряд дробу й він. Сердобольні дівчатка-школярки пошили собацюрі “рукавичку” на передню лапу. Так Рижий у ній і шкандиба. Мешканці нашої багатоповерхівки звикли до рижого волоцюги: якщо день-два не чутно було його басового гавкоту під вікнами - хвилювалися, чи не трапилося щось із ним.

Запримітив, що Рижий верховодить серед співбратів. Ящик зі сміттям першим ревізує, не посміє ніхто навіть наблизитися до кинутого йому шматка хліба. Жене в “три шиї” випадкових чотирилапих зайд, що забредуть у його володіння. Симпатичний собацюра годинами чекає в тому чи іншому дворі, поки щось їстівне не перепаде, терпляче зносить “експерименти” хлопців, які навіть впрягали його у санчата. Ніколи не бачив загального улюбленця розлюченим, щоб кидався на людей. А от нещодавно…

Восени по сусідству з нами поселилася жінка з двома дітками. Впорядкувала занедбане дворище, на хлівчику з’явилися двері, нова покрівля. Обійстя обнесла штахетником. А потім одного дня на дворі з’явилася чорна з білими лапками дзявкунка Мушка. Собачку чомусь відразу не злюбила очолювана Рижим компанія. Вибіжить Мушка за штахетник - накидаються на неї міські дзявкуни, мусить тікати під захисток господарів, ховатися в сараї. І щоразу довго лунає з нього ображений тонкий голосок.

Днями сталося непередбачуване. Прибігла у двір Мушка й взялася обнюхувати бесідку. Де не візьмись - Рижий з кількома послушниками. Перше, що зробила зграя - відрізала відступ неприємній сусідці до рятівного дворища. Загнали під чагарник бідолашну собачку, обсіли з усіх сторін. Рижий - схопив за горло, білий Бровко - вчепився в загривок, а Циган почав рвати хребет…

Тоді я втрутився, вхопивши кілок. На допомогу підступила сусідка. Почали розганяти псячий клубок. Рижий спочатку щулився від дошкульних ударів, а потім накинувся на сусідку. Правда, мій кілок його “привів” до тями. Дісталося й Цигану, а Бровко не став чекати “черги”, й дременув із двору першим.

Мушка так очманіла, що замість того, аби звично сховатися на своєму дворищі, також перебігла вулицю та подалася до гаражів, де на неї чекав Рижий із компанією. Розлючені пси за хвилину розправилися з жертвою і потягли труп до річки.

Я розповів про цей випадок знайомому ветлікарю Петру Степановичу. Дотепер знав, що у собачому середовищі “хлопці”, як правило, не ображають “дівчат”. А тут такий несподіваний поворот. Виявляється, добре вгодована, вихолена напівкімнатна сучка стала жертвою голодних псів, бо… не так пахла. Об’єднавшись у зграю, пси стають агресивними, не шкодують собі подібних, якщо від тих “смачно” пахне.

…Десь вичитав, що ознакою злиденного суспільства є велика кількість голодних бродячих псів. Хто скаже, скільки їх вештається по наших вулицях і дворищах, готових на все, аби втамувати голод? Бо відомо здавна, що голод - не тітка.

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: