Будапештські канікули

Проживши три тижні в угорській столиці - з кінця серпня до середини вересня, доходиш висновку, що у це кількамільйонне місто їдуть з усього світу, щоб відпочити й оздоровитися, а не навпаки, - втікають, як із решти сучасних столиць.

Сім справ, які треба зробити в Будапешті

1. Слід якомога більше ходити пішки набережною Дунаю. Річка ділить місто на два колись самостійні поселення - аристократичну Буда на пагорбах і демократичний рівнинний Пешт. З набережної по обидва боки бачиш величний 100-річний будинок парламенту (копія англійського), розкішний королівський палац і Рибацький бастіон, гору Геллерт. До речі, увічнений у статуї монах Геллерт, якого скинули в Дунай язичники за проповідування християнства, вельми схожий на пам’ятник Володимира Хрестителя у Києві.

2. Скуштувати національних страв - гуляшу (тут це перша страва, бо рідкий, як суп), палачинти. Останнє - це рідні наші налисники з різноманітною начинкою, але переважають сир та мак, які угорці зробили мало не візитівкою своєї кухні та країни. Бо є численні кафе, де подають лише палачинту. Популярною є локшина з домашнім сиром. Рулет із вишнями, яблучний пиріг із вершками, а також галушки шомлої і варгабелеш. Звісно, запиваючи все це виноградним вином. Щодо начинки, то наші магазинні ватрушки, пиріжки, струделі - це просто глумління над людиною та її гаманцем. В угор-ців тісто в пиріжках лише для того, щоб стримувати начинку, яка випирає під час кусання так, що мусиш підтримувати другою рукою. Так само соромно за, м’яко кажучи, український недобрий хліб, який і кришиться, і порізати до ладу його неможливо, і черствий вже на другий день. Натомість угорські паляниці - це просто хлібні зразки. По-перше, всюди багато власне хлібних магазинчиків - пекарень, де торгують винятково хлібними виробами. По-друге, практично нічого не запаковане у мертвий целофан, а продавець загортає живий хліб у папір і подає покупцеві. Тістечка й торти продаються окремо в цукернях.

3. Сфотографуватися на найгарніших ажурних мостах через Дунай (усіх мостів - вісім), які є продовженням пештських бульварів. На мосту з левами, а ще краще під мостом, на вечірньому теплоході, загадати бажання. Виліплені леви в Будапешті повсюди - це свідчення того, що Угорщина колись була королівством. Королі у них узагалі в пошані: є велика Площа героїв, де увічнені королі й королеви. А на честь першого короля Іштвана, який заснував ма-дярську державу й активно завойовував сусідні землі, зведено найбільший собор - базиліку святого Іштвана.

4. Полікуватися й розслабитися в термальних купальнях (лікувальних - 13, усіх - 27). Це, напевно, найцінніше надбання столиці. Завдяки лікувальній воді можна позбутися ревматичних, суглобних, нервових та інших захворювань опорно-рухового апарату. Численні термальні джерела живлять басейни в приміщеннях і просто неба увесь рік. Найстаріша купальня знаходиться у старовинному готелі Геллерт і функціонує з 1918 року, але відома була ще римлянам дві тисячі років тому. Найпопулярніша, куди заводять чи не всі тургрупи - Сєчень, під нею б’є джерело святого Іштвана, у якого температура +77 градусів.

5. Поїздити в міському транспорті, щоб відчути різницю між хаотичними й скаженими кульбітами рівненських ма-ршруток й тихим ходом нових трамваїв “без рогів” чи метро без турнікетів. Ти просто купуєш квиток - або в автоматі на вулиці, або в касі, показуєш його працівникові метро й спокійно проходиш, без лещат, які можуть придушити твою сумку, як у київському метрополітені. Щоправда, проїзд, як для нас, дорогий - 1 євро, але на всі види транспорту однакові талони. І вкрай рідко ходить контроль (за три тижні жодного разу не трапився).

6. Побувати на Балатоні - угорському морі. Таку назву йому дала Анастасія - донька Ярослава Мудрого, яку віддали заміж за угорського короля Андраша I. Це найбільше озеро в Європі знаходиться за 120 км на захід від Будапешта (4,5 євро залізницею в один кінець). А також за 45 км на північ від Будапешта, у давній столиці їхнього королівства - Вишеграді, де Дунай робить відомий величезний закрут.

7. Повчитися в мадярів бути патріотами. Наприклад, усі надписи на дорогах зроблено лише по-мадярськи. Лише з вересня цього року у них почали оголошувати в транспорті зупинки й англійською. Хоча Угорщина з 2004 року - член Євросоюзу, а в Шенгенській зоні - з 2007-го, проте позиціонується в світі ця маленька країна саме завдяки своїй давній мові, культурі та любовно збереженій старовині.

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: