У другому турі Тимошенко готова підтримати хоч би і Ющенка. Аби не Янукович

Першого грудня Юлія Тимошенко, виступаючи на святі з нагоди 165-річчя Національного університету “Львівська політехніка”, закликала кандидатів у президенти України від демократичних сил підтримати у другому турі того кандидата від демсил, який переможе у першому турі. Консолідація всіх демократів навколо одного-єдиного претендента на булаву є дійсно необхідною задля подолання кандидатури Віктора Януковича. “Хто б не переміг у першому турі, на другий тур потрібно всім об’єднатися і підтримати того кандидата, який від демократичних сил переможе у першому турі. Я особисто можу вам твердо сказати: хто б із кандидатів не переміг, я підтримаю”, - запевнила Тимошенко.

Проте чи є політики, які усвідомлюють необхідність об’єднання? Чи є охочі повторити вчинок Тимошенко 2004 року, коли вона пожертвувала своїми амбіціями заради перемоги єдиного кандидата - Віктора Ющенка?

Сьогодні ідеологічна поляризація кандидатів у президенти, можливо, не така контрастна, як п’ять років тому, проте вибір між Тимошенко та Януковичем залишається культурно-цивілізаційним: це вибір між Європою та пострадянським простором у зовнішній політиці, вибір між власне українським та малоросійським народом у внутрішній і вибір між українською та російською мовами у гуманітарній політиці. Цілком очевидно, що перші варіанти є справжнім кроком уперед в економічному розвитку країни (а не стрибок у минуле) та відкритим відстоюванням національних інтересів України (а не позиціонування її як залежної держави).

Одними з найрейтинговіших кандидатами від демократичних сил є Юлія Тимошенко та Віктор Ющенко. Проте їхні дії протягом останнього року, особливо осінніх місяців, вивели прем’єр-міністра в незаперечні лідери, залишивши діючого президента далеко позаду. Можливо, єдиний мінус Тимошенко в тому, що вона не настільки радикальна в поглядах, як Ющенко. Проте це навряд чи можна оцінити як мінус, - скоріше плюс. Узяти, наприклад, питання мови. Віктор Андрійович схильний до майже насильницької українізації, що, природно, викликає протест у російськомовного населення. Юлія Володимирівна ж більше рахується з різноманітністю країни, вважає, що поширення української національної ідеології було би більш ефективним, якби воно відбувалося не державним тиском, а через широкі громадські ініціативи.

Саме демократичністю Тимошенко активно користується діючий Президент, аби відвернути від неї радикальнішу, безкомпромісну щодо інших ідеологічних течій в Україні частину західноукраїнських виборців - адже цих кількох сотень тисяч голосів якраз може й не вистачити для перемоги Юлії Володимирівни у другому турі. Але, парадокс: це означатиме перемогу Януковича та, відповідно, абсолютно чужих, ворожих цим виборцям цінностей. Тобто фактично прихильники національно-демократичної політики, голосуючи проти Тимошенко, віддають свої голоси за Януковича. Самі того не усвідомлюючи! Адже прибічників Ющенка в Україні набагато менше, аніж у Юлії Володимирівни. І навіть, прихиливши частину її електорату на свою сторону, Віктору Андрійовичу не вдасться наздогнати ані її, ані лідера ПР. У результаті керівником країни може стати не людина, яку обрало більшість громадян, а людина, яка опинилася у нечесно виграшній ситуації через те, що хтось проголосував проти головного суперника.

Доля виборів вирішуватиметься на Західній Україні. Зараз Ющенко, Яценюк та інші технічні кандидати Януковича активно грають на пониження явки у другому турі в цьому регіоні. Задля досягнення мети вони намагаються максимально очорнити Тимошенко, посіяти сумніви та відразу, абсолютно неаргументовано критикуючи її політику, щоб у другому турі якомога більше людей залишилися вдома. Таким чином, сьогодні представники демократичних сил борються не за національні ідеї, а одне проти одного. Натомість діючий прем’єр-міністр, тверезо оцінивши ситуацію, закликає їх знайти порозуміння, принаймні, тимчасово, демонструючи готовність укотре поступитися “кріслом” заради своєї країни.

І Ющенко, і Яценюк, і Тягнибок та інші усвідомлюють, що фаворитом на цьому електоральному полі є Юлія Тимошенко, і саме у неї є найбільші шанси вийти до другого туру. Проте жоден кандидат не готовий зняти свою кандидатуру на користь Тимошенко. Чому? Можливо, сподіваються домовитися в разі перемоги Партії регіонів про взаємовигідний розподіл міністерських портфелів. Хоча це навряд чи можливо. Віктор Федорович, посівши крісло Глави України, усвідомлюватиме, що перемога йому дісталася не зовсім чесним шляхом, і що цілком можлива чергова громадянська революція. Тому намагатиметься втілити якомога більше своїх антиукраїнських (читай: проросійських) планів у життя в найкоротший термін, і парламентарі, які заважатимуть, йому аж ніяк не будуть потрібні. Таким чином, Ющенко залишиться за бортом.

Ну, цей шлях він обрав сам. А от за яким бортом опиниться Україна, що не обирала Януковича?

І Ющенко, і Яценюк, і Тягнибок усвідомлюють, що фаворитом на цьому електоральному полі є Юлія Тимошенко, і саме у неї є найбільші шанси вийти до другого туру.

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: