Передвиборчий союз “Ющенко-Янукович” прагне запобігти обранню президентом Тимошенко навіть ціною знищення України

Зазвичай саме Юлію Тимошенко звинувачували в “популістській” політиці в Україні. Такі звинувачення досягли свого апогею в Україні та за кордоном у 2005 році. Під час повторного перебування на чолі уряду від грудня 2007 року Тимошенко знову звинуватили в популізмі - її нібито союзник Президент України Віктор Ющенко, і її супротивник - лідер Партії регіонів Віктор Янукович. Але за кордоном думка про Тимошенко змінилася.

У Європі і в США колишні критики прем’єр-міністра Тимошенко, серед яких був старший науковий співробітник Інституту міжнародних відносин, що в окрузі Колумбія (США) Андерс Аслунд, зараз схвалюють її стратегічне управління економікою в найгіршій глобальній кризі від часів Великої депресії початку 30-х років.

Картина є чіткішою, коли врахувати, що лідер Партії регіонів Віктор Янукович насправді не знає наукового визначення політичного поняття “популізм”. Ось чому він завжди дорікає Тимошенко, в той час коли і він сам, і “Регіони” найбільше використовують соціал-популістські стереотипи минулого, оскільки колишні комуністи голосують за Регіони. Партія регіонів, безумовно, є найбільш популістською з усіх українських партій.

Після голосування за закон “Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати у 2010 році” блок Юлії Тимошенко більше не може бути звинувачений у використанні соціал-популістських настроїв напередодні виборів – жоден із дeпyтaтів БЮТ не проголосував за цей закон.

Логічно, що представники регіонів, комуністи і аморфний блок Литвина, який витягують колишні соціалістичні виборці, проголосували за цей закон. Проте дивним є, що так само зробили 33 депутати з антитимошенківської частини фракії НУНС. Усі вони, як і президент Ющенко, вважають, що в період глибокої кризи найважливіше - це копати під Тимошенко, замість того, щоб допомогти уряду витягнути Україну з кризи.

Представник уряду запевнив депутатів, що неінфляційних джерел фінансування цих видатків немає, а виконати закон можна лише за рахунок вчителів, лікарів, працівників культури, закрити школи, клуби, дитсадочки в селах. Усього доведеться скоротити 1,6 мільйона посад у бюджетній сфері. Проте Президент Ющенко підписав закон про підвищення соціальних стандартів, який за словами прем’єр-міністра Тимошенко є не тільки чистим популізмом, але й спробою підвищити свою популярність, повалити уряд і запустити механізм бомби уповільненої дії під бюджетом наступного року. Таким є прощальний “подарунок” Україні від Ющенка після п’яти ганебних років втрачених можливостей.

Хоча Янукович виступав за підтримку радикального закону про соціальні виплати, проте в його передвиборчій програмі 2010 року цинічно сказано, що вибори 2010 - це можливість “позбутися популістів і політичних авантюристів в українському парламенті”.

Нині Янукович ладен обіцяти, що, у разі обрання його президентом, він збільшить соціальні виплати, мінімальну заробітну плату і пенсії навіть заднім числом від 1 листопада 2009 року.

Подвійні стандарти президента Ющенка трохи інакші. Ігор Попов, представник Президента в парламенті, пише в “Українській правді”, що майбутній президент “має бути готовим до проведення реальних економічних реформ, часто непопулярних”. Попов цинічно заявив: “Епоха популізму завершена”, хоча президент Ющенко в цей час підтримує популізм Януковича.

Підтримка президентом популістського закону про підвищення соціальних стандартів містить два лукавих протиріччя. З одного боку, Президент Ющенко накладає вето на новий закон, згідно з яким може бути виділений один мільярд гривень на боротьбу з епідемією грипу. Але в той самий час він критикує уряд за недостатню нібито боротьбу з хворобою.

Президент відповідно до чинної Конституції не має права втручатися у соціально-економічні питання, які знаходяться під контролем уряду. В останні чотири роки, тим не менше, чи не щодня відбувалися і втручання в діяльність уряду, і зловживання Радою нацбезпеки як тіньовим урядом, щоб підірвати три з чотирьох урядів, з якими Ющенко мав погані стосунки.

Андерс Аслунд пише у своїй новій книзі “Як Україна стала ринковою економікою і демократією”, виданій у Вашингтоні в 2009 р., що Ющенко “ніколи не давав можливості Тимошенко керувати, і він домігся повного застою уряду. З квітня 2008 року він наклав вето майже на всі законодавчі акти і рішення, які були запропоновані Тимошенко. Аслунд резюмує, що “поведінка Ющенка у 2008 році була дивною”.

Президент один раз відправив уряд Тимошенко у відставку і намагається це зробити вдруге за те, що Кабінет міністрів втілює обіцянки з його власної передвиборчої програми 2004 року. Прикладом може служити повернення радянських банківських вкладів, що було включено в програму Ющенка 2004 року, але він намагався перешкодити прем’єр-міністру Тимошенко у здійсненні цієї політики. Президент звертався по кредити для впровадження соціальних програм в той час, коли він насправді паплюжив соціальну політику уряду Тимошенко.

Найширші досягнення у соціально-економічній сфері в значній мірі є заслугою роботи двох урядів Тимошенко, а не президента, який прагнув лише блокувати роботу парламенту. Передвиборчий союз “Янукович-Ющенко” прагне запобігти обранню Тимошенко, навіть якщо заради цього треба буде знищити Україну. Їхнім єдиним завданням є розділити між собою крісло президента і прем’єр-міністра. Вони обидва не мають патріотичного відчуття.

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: