Володимир Литвин: погляд зі сторони

Щоб зрозуміти, як кандидат в Президенти керуватиме країною, варто не слухати красиві обіцянки, а навідатися на його малу батьківщину.

Мала батьківщина Володимира Литвина - типове село на Поліссі.

Якою хоче зробити країну Володимир Михайлович, стає зрозумілим, якщо пройтися вулицями його рідного села. Є тут три об’єкти, що з’явилися завдяки саме Володимиру Михайловичу.

Перший - школа. Не просто школа - гімназія! Побудована за найвищими стандартами сучасної освіти. Одна з найкращих на Житомирщині.

У часи, коли Володя був школярем, в його рідному селі була лише восьмирічка. У старші класи доводилося ходити в сусіднє село. Як тільки у Литвина з’явилася можливість, він втілив свою мрію: зробив усе, аби місцеві діти дістали рівноправний доступ до освіти.

Вчителька цієї школи Галина Скиба розповіла: “Тут все продумано, щоб дати дітям хорошу освіту і різносторонній розвиток. Нам, вчителям, дуже імпонує підхід Володимира Михайловича: не балувати дітей, а виховувати в праці, любові, пошані до землі. Наші випускники конкурентноздатні в боротьбі за вищу освіту. У гімназії така репутація, що до неї батьки дітей з райцентру возять!”

Другий за важливістю для життя села об’єкт - фельдшерський пункт. Володимир Литвин створив у рідному селі цілу амбулаторію. Недалеко від неї ми поспілкувалися з літньою мешканкою. Виявилося, що її прізвище теж Литвин, але політику вона просто тезка: “У нас півсела Литвинів. На Поліссі - дуже поширене прізвище. Як у нас в селі з лікарями? Якщо занедужаєш, так дохтор додому прийде, укол зробить. Не так як у моєї сестри на Луганщині, сусід від апендициту помер”.

Найкрасивіша будівля села, безумовно, православна церква. Це теж дітище Володимира Литвина. Саме тут на вихідні та свята збирається більшість односельців - поспілкуватися, разом порадіти, очиститися від метушні. Хрестини, вінчання… Відразу відчувається - село живе, не вимирає, як інші.

Саме на своїй малій батьківщині Володимир Михайлович втілив те, що хоче зробити для всієї країни: у кожному селі школа, фельдшерський пункт - державна турбота. Ну, а храм - справа самої громади.

“Освіта, здоров’я, духовність - це те, що людям необхідно забезпечити. Решту вони самі зароблять, народ у нас вражаюче працелюбний”, - не втомлюється повторювати Володимир Литвин.

Паростки майбутнього

Окрім малої батьківщини героя нарису, наш кореспондент заїхав ще в кілька місць Центральної України: будинок маляти, інтернат для дітей з вадами слуху, дитбудинок. Ми чули, що політик їх відвідує, і вирішили перевірити ці чутки.

На наше питання, чи “приїжджав Литвин на Святого Миколая?” нянька будинку маляти на ім’я Наталя розповіла: “Цього року ще не був. Частіше приїжджає дружина. Тетяна Костянтинівна багато діток по іменах знає, розміри одягу, взуття... Усе підбирає по росту, якщо треба - ушиє. Дуже інтелігентна жінка, дуже йому підходить - гідна пара. А він по-чоловічому допомагає: присилає муку, цукор, крупи. Дітям не лише подарунки на свята потрібні, їх щодня й годувати треба. Недавно кімнату для реабілітації дітей нам обладнав. Самі розумієте, в якому стані до нас покинуті діти потрапляють. А Володимир Михайлович вміє знаходити з ними спільну мову. Спочатку дітки лякаються, самі розумієте, у нас мало чоловіків бачать. Але він їх розтормошить, зацікавить. Упевнена - з нього в майбутньому вийде хороший дідусь для власних онуків”.

У Березівському інтернаті для дітей з вадами слуху кореспонденту відповіли: “Днями був. Привіз подарунки. Завжди консультується: що привезти? Що потрібно? Дуже раціональна допомога, підбирає - лише потрібні речі.

А то, знаєте, дивишся по телевізору, як політик в дитячому садку перед камерами танцює, і розумієш - показуха! Діти заплакані, у виховательки очі кругло-квадратні - один політик і посміхається! Для таких - дитяче горе-радість лише фон.

Володимир Михайлович по-хазяйськи поводиться. Запитує, чи не тече дах? Скільки порошку для прання треба? Він з тих, хто замість цукерок привезе вітаміни”.

У дитячому будинку в Прилуках сказали, що Володимира Михайловича ніколи не бачили: “До нас спочатку Олена Литвин приїжджала, а цього року Ваня - молодший син з друзями-студентами. Сказав, що тато всюди не встигає, привіт передавав. Багато потрібного привіз”.

Ця поїздка дійсно дозволила побачити іншого Литвина. Напевно, слід зробити екскурс на “невидиму частину Місяця” інших політиків.